Ви тут:: Бібліотека Поезія Один раз живеш
 
 

Банер
 
 
 
 

Один раз живеш

e-mail Друк PDF

Не хотів гай із листям зеленим розстатись

У журні осіннії дні,

Його пригортав, як дітей своїх мати, –

Та зжовкле лягло до землі.

 

Не хотіли зів’януть рожевії квіти,

Бажали вкрашати ввесь світ,

Горнулись до сонця, – вони ж його діти;

Пора.. – і обсипався цвіт!

 

І річка мовчать не хотіла, дзюрчала

Під гаєм і серед лугів;

Зима ж завітала і льодом скувала

Сріблистої річеньки спів.

 

І молодість, друже, – любимії мрії

Пролинуть, як гомін весни;

Літа на чолі твоїм борозни зриють

Й дні юні згадаєш, як сни.

 

Непрошена старість неждано приходить

І дійсність несе сивину;

Опісля смерть люта на цвинтар проводить

Й положить в могилу труну.

 

А там перед Богом на суд треба стати

І перед престолом святим

Від Господа вічную долю прийняти.

З чим явишся ти перед Ним?

 

Мій друже, один раз живеш в цьому світі

І молодість маєш одну,

Отож, не марнуй юних днів твого цвіту,

Щоб згадку не жати сумну.

 

Не дано нікому життя повторити

Й вернути змарнований час,

Щоб хиби направить, розумно вже жити, –

Минуле пропало для нас.

 

Мій друже, сьогодні літа віддай Богу

Й для вічності їх присвяти,

Щоб в Божих оселях життя без тривоги

Й нев’янучі роки знайти.

                                                     І. Т. 
Интересная статья? Поделись ей с другими: