Ви тут:: Бібліотека Духовні статті Що насправді сталося Великої п’ятниці?
 
 

 

Банер
 
 
 
 

Що насправді сталося Великої п’ятниці?

e-mail Друк PDF

У П’ятницю Ісус переміг усіх ворогів. Це була перемога. У Неділю відбулося визнання цієї перемоги. Це було торжество. Лише в яскравих променях Воскресіння ми розуміємо, що слово «Звершилось!» було не передсмертним стогоном жорстоко вбитого в першому столітті селянина. Це був вигук Сина Божого, що оголосив перемогу над усіма нашими ворогами!
Марк Сосі, доктор богослов’я
 
Христова Церква визначається тим, що вона святкує Великдень як найбільше свято. Східна церква при цьому вважає головною темою тему «Христос-Переможець», маючи на увазі, що перемогу над гріхом, смертю та дияволом приносить Воскресіння. Західна, католицька, церква віддає перевагу значенню самого хреста, розглядаючи його як підготовку до «справжньої перемоги» в неділю.
І як на сході, так і на заході «Велика п’ятниця» як згадування смерті Христової проходить зазвичай безрадісно, з усією суворістю та стриманістю похорону. Усі промови щодо перемоги та власне святкування зберігаються переважно на неділю. Нібито в першому раунді, в день розп’яття, перемагає диявол, але, мовляв, кріпіться, неділя вже не за горами!
Однак, авторами Нового Завіту хрест Христа не розглядався як «поразка з наступною перемогою». Вони цілком ясно говорять, що все, що трапилося Страсного тижня – і хрест, і воскресіння – є перемогою. Існують вагомі причини називати «Велику п’ятницю» великою!
Перемогу було отримано Христом саме на хресті, і першим доказом того є такі слова ап. Павла: «…знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас, Він із середини взяв його та й прибив його на хресті, роззброївши влади й начальства, сміливо їх вивів на посміховисько, перемігши їх на хресті» (Кол 2:13-15).
Коли це сталося? Під час воскресіння? Ні, а коли наші гріхи було покладено на Христа і прибито до хреста. Вирішальним у перемозі над дияволом та його спільниками («владами та начальствами») було Розп’яття.
У Євангелії від Іоанна хрест також пов’язаний із перемогою. По-перше, сам Ісус проводить паралель між Собою, коли Його піднімуть на хресті, та мідним змієм, якого підняв над народом Ізраїля Мойсей (Ін 3:14-15; Чис 21:9). Хрест Христа як засіб зцілення від гріха – важливий біблійний мотив. По-друге, в пророцтві про Свою смерть Ісус заявляє, що як скоро Він буде піднесений на хресті, сатана буде «вигнаний звідси тепер» (Ін 12:31-32). Отже, Ісус стверджує, що розгром нашого духовного ворога відбувся на дереві Голгофи, а не в гробі Йосипа Ариматейськаго.
Ось чому Христове «Звершилося!» (Ін 19:30) означає набагато більше, ніж смиренне прийняття неминучої смерті. Ось чому воно було сказано не в день воскресіння, а в день розп’яття. Смерть сталася в п’ятницю, а з нею – і наше зцілення від гріха і скинення нашого ворога.
На хресті Христос звершив те, для чого приходив, а саме: «Тому то з’явився Син Божий, щоб знищити справи диявола» (Ін 3:8). Це було звершено у п’ятницю піднесенням на хресті та смертю на ньому.
Місія Христа закінчилася, поламавши всі наміри сатани. А як щодо самого сатани? Як був переможений він?
Зазвичай переможцем у битві прийнято вважати того, хто вистоїть до кінця. Ісус помер. Як же Він переміг?
Відповідь дають Євангелія від Матвія, Марка та Луки, де вони наводять притчу про зв’язування сильного більш сильним, аби пограбувати. Уважно розгляньмо динаміку всесвітньої битви, що тривала в години, коли Христос був на хресті. У ход тоді був пущений увесь арсенал сатани, уся його найкраща зброя: фізичне насилля (побої та жорстока мученицька смерть через розп’яття, психологічне насилля (приниження, кричуща несправедливість, глумливі комедійні суди, кепкування натовпу: «Інших спасав, а Себе спасти не може!»), втеча найближчих друзів. Та найбільш жорстоким лихом того дня було те, чого ніхто з жителів землі не випробував ні перед цим, ні після цього: невимовна духовна мука.: Його покинув Бог.
Присутність Отця була найважливішою частиною життя Ісуса. Бог був Його Отцем в особливому розумінні. Він ніколи в розмові з учнями не називав Його «наш Отець». Він був одне з Отцем (Ін 10:30), Він любив Отця всім серцем, душею, розумом, «усією силою» Своєю (Мт 22:37). Ісус єдиний з людей, хто робив виключно Його справи, і виконання волі Отця було йому їжею і питвом (Ін 4:34). Бачити Христа означало бачити Отця (Ін 14:9).
Коли ж Ісус взяв на Себе гріхи всього людства, це спілкування обірвалося. Порожнеча в серці, де раніше був Отець, викликала в Ісуса вигук збентеження: «Боже, Боже Мій, нащо Ти Мене покинув?» Він був абсолютно беззахисний на хресті і міг бачити лише гримаси відвертого зла.
Однак перемога Христа тим яскравіше, чим густіша темрява сатанинської люті. У тяжких стражданнях Ісус встояв перед останньою спокусою – відвернутися від Бога. Але Він в любові й довірі тягнувся до Свого Отця, аж поки вимовив: «Отче, у руки Твої віддаю Свого духа!» (Лк 23:46).
Тим є великою Велика п’ятниця, що того дня був сплачений викуп за наш гріх (Євр 9:26), відбулося анулювання нашого боргу. А коли борг сплачено, кредитор уже не має влади над колишнім боржником.
Не слід, однак, думати, що то сатана отримав свій борг! Щоправда, в історії церкві дехто дотримувався такого погляду щодо смерті Христа (наприклад, Ориген). Борг і викуп – лише образи, і немає жодних біблійних засад припускати, що хрест є платою сатані. Заглиблюватися в образ ми можемо лише настільки, наскільки це дозволяє Св. Писання: сатана тримав нас у рабстві (1Ін 5:19), смерть Ісуса була платою за наш викуп, за наше покарання (Іс 53:12), звершене Ісусом було отримано й прийнято Отцем (Іс 53:11).
Тим є великою Велика п’ятниця, що в ній ми бачимо також існування в світі чогось такого, що сильніше за гріх та зло. Сила зла не тільки не безкінечна, вона до того ж повністю поглинута добром. Сильний був скинутий, зв’язаний, обеззброєний та виданий на всезагальне споглядання як переможений.
Цей світ не є ареною вічної боротьби двох рівних сил, як те стверджують багато короткозорих учень. Ні, хрест явно показує, що незважаючи на страшну, нищівну силу зла, все ж існує незмірно більша сила, і її було явлено світові у Велику п’ятницю.
Отже, Новий Завіт спонукую нас шукати правдивих зв’язків між Хрестом і Воскресінням. Зрозуміло, що вони не є «поразкою з подальшою перемогою». П’ятниця – не перешкода через похорон, через яку ми повинні очікувати перемоги в неділю. Як зауважує Е. Зауер, «вірна залежність між хрестом Ісуса і порожнім гробом – не поразка–перемога, а перемога–тріумф» (книга «Тріумф Розп’ятого»).
Уявімо собі світовий забіг на 100 метрів серед чоловіків. На старті вишукувалися найпрудкіші люди планети. Лунає постріл – і менш як за 10 секунд один з них першим перетинає фінішну лінію. Це перемога. Через деякий час відбувається інша подія: переможець сходить на вищий з трьох п’єдесталів, звучить гімн його країни, перемога публічно визнається та вітається. Це є тріумф.
У П’ятницю Ісус переміг усіх ворогів. Це була перемога. У Неділю відбулося визнання цієї перемоги. Це було торжество.
Розмірковучи про хрест Христа як про перемогу, ми маємо бути уважними, щоб не применшити Його воскресіння. Воскресіння є безперечним і необхідним доказом перемоги в П’ятницю. Як перемога і святкування, хрест Христа і порожній гріб пов’язані одне з одним, подібно як подія – з її поясненням.
Саму по собі історичну подію розп’яття можна по-різному тлумачити: і як смерть політичного дисидента (богослов’я «звільнення»), чародія (юдаїзм), мандрівника-реформатора суспільства та моралі (лібералізм).
Воскресіння ж свідчить нам, що це була історія не смерті, а великої перемоги.
Лише в яскравих променях Воскресіння ми розуміємо, що слово «Звершилось!» було не передсмертним стогоном жорстоко вбитого в першому столітті селянина. Це був вигук Сина Божого, що оголосив перемогу над усіма нашими ворогами!
 
Интересная статья? Поделись ей с другими: