Ви тут:: Діяльність Жіноче служіння Жіночий табір "Дотик неба"
 
 

 

Банер
 
 
 
 

Жіночий табір "Дотик неба"

e-mail Друк PDF

altДо жіночої балакучості чоловіки ставляться іноді поблажливо, іноді зверхньо, а іноді і упереджено. А чи пам'ятаєте ви, що від повноти серця говорять вуста? Жіноче серце завжди наповнене, бо зберігає згадки не лише про факти, події, а й про емоції, переживання, почуття, із ними пов'язані. Розповідаючи про пережите, жінка ще раз аналізує ситуацію, відсіває другорядне, робить висновки. Удома часто бракує часу чи слухачів для задушевних бесід, а коли опиняєшся серед чудесної природи у жіночому товаристві, коли у побуті для тебе потурбувалися про кожну дрібничку, є чудова можливість поспілкуватися.

Таку нагоду Господь подарував наприкінці липня 110 жінок із 46 церков Рівненщини у таборі «Дотик неба»: старшим і молодим, із значним «християнським стажем» і тим, хто лише шукає Бога. І жінки говорили, говорили і говорили, молилися і плакали...

alt

Розмови не були пустою балаканиною, а справжнім спілкуванням. Спілкування ж можливе лише між однодумцями — людьми, близькими за духом, які в поняття, терміни вкладають однаковий зміст.

Скільки життєвих історій прозвучало, скільки свідчень — у тиші кімнат, у альтанках, де збиралися групами, у актовій залі під час біблійних годин.

І всі ці різні, несхожі, унікальні, неповторні історії об'єднувало одне — присутність Божа у життєвих випробуваннях. Господь не обіцяв своїм дітям безтурботного життя, але запевнив, що буде поруч у стражданнях. Сестри свідчили, що чим більші були проблеми, тим сильніше відчувалася Господня підтримка. По правді, якщо Бог відправляє кам'янистим шляхом, то дає міцне взуття.

alt

Плакали оповідачки, згадуючи найдорожче, плакали від розчулення, співпереживання і їхні слухачки. Не легковажте цими слізьми, то не вияв поверхової сентиментальності. Як із глибини землі найчистіша вода пробивається джерелом, так із жіночих сердець стікають сльози, очищаючи душу.

А скільки щирих сліз проклали борозенки по щоках під час молитви! За що молилися жінки? За жнива, бо до цього тиждень дощило; за дітей, аби вберегти від спотикань і спокус цього світу; за невіруючих родичів, які не усвідомлюють своєї згубної дороги; за керівництво братерства, за мир у церквах і любов. Усі надії й сподівання, турботи і переживання несли до світлого лиця Того, Хто є любов.

alt

«Біблійна година» перетворювалася у півтори, а то і дві години, і все одно багато ще пісень і віршів залишалися поза програмою. Уголос славили Творця й Спасителя і найменші — дівчатка-дошкільнята — і сивочолі сестри — ровесниці перших баптистських церков на Рівненщині.

alt

Пролетіло п'ять днів, роз'їхалися по домівках сестрички із багажем думок, вражень, що живитимуть душу ще багато-багато днів. Забудуться конкретні слова чи вчинки-сюрпризи від «таємного друга», та не забути нам ніколи, як ті слова чи вчинки змушували нас почуватися — цінними, значимими, вартими уваги і любові.

Щиро вірю, що не випадок, а воля Божа і милість Його свята були на те, щоб Його дочки могли в Олександрії доторкнутися до неба.

alt

Наталія Басараба,
с.Колоденка Рівненського району

alt

Відгуки сестер про табір "Дотик неба"

«Таке блаженство, ніби ми вже побували на небі» (В. Федорук, с.Озірці)
«Часточка дотику до неба – світлого і чистого» (Р. Піпшевська, м. Здолбунів)
«Свято для душі, відпочинок для тіла, єднання з Богом» (В. Янчук, м. Здолбунів-2)
«Табір – це курси з підвищення духовної кваліфікації» (Т. Бірюк, м. Кузнецовськ).
«Щодня Господня любов виливалася у наші серця на біблійних годинах, зустрічах, зібраннях. Відчували тут Божу силу. У всій красі постав перед нами Ісус, Його святе Слово поповнювало наші знання… Тут ми доторкнулися серцями до неба» (М. Михалюк  с. Остріїв Млинівського району)

alt

alt

alt

Интересная статья? Поделись ей с другими: