Ви тут:: Бібліотека Публіцистика Християнські мас-медіа в Україні сьогодні / П. Павлюк
 
 

 

Банер
 
 
 
 

Християнські мас-медіа в Україні сьогодні / П. Павлюк

e-mail Друк PDF
Головна статті
Християнські мас-медіа в Україні сьогодні / П. Павлюк
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Всі сторінки

Петро Павлюк – доктор служіння, професор, ректор Гуманітарно-теологічного інституту при ХГЕУ (Одеса)

Читаючи опуси світських журналістів, можна подумати, що релігійна тематика свідомо чи підсвідомо спрофанується ними. Я бачив телепередачу, де розповідалося про «баптистів-сімдесятників»… У якомусь із київських видань прочитав, що баптисти – це частина католицької церкви, і їхнє центральне управління знаходиться в Римі. Потелефонувавши до редакції, почув здивоване : «А що, ні?»

Що лишень не можна почути, наприклад, про баптистів в Україні! Одного разу в поїзді при мені попутчик розповідав : «Сидить на Хрещатику баптист і у барабан б’є…» В Одесі під час заворушення на мітингу на захист православ’я та російської мови хтось із зівак кинув : «Баптисти геть розперезалися, управи на них нема!» Один з моїх давніх знайомих на запрошення відвідати наше богослужіння з жахом скрикнув : «Краще повішусь, ніж до вас піду!» З’ясувалося, що він чув, що в баптистів (штунд) приносять людські жертви, «та й хрест, - – каже, - – православний в них перед порогом закопано». Отже виходить, небилиці від «народу» кочують до редакцій газет і передач, тобто у мас-медіа.

Секулярні медіа та релігія

Подібне до баптистів можна сказати про освітлення світськими ЗМІ й інших протестантських деномінацій. Таким чином, через неосвіченість працівників мас-медіа суспільство отримує недостовірну інформацію. Біда не лише журналістів, але й багатьох так званих освічених людей в тому, що вони у своєму невігластві щирі.

Звичайно, помилки можуть виникати у складній самій по собі релігійній темі. Складність в тому, що навіть у рамках одної конфесії можуть мирно співіснувати різні погляди і форми боговшанування. І, як на мене, ні світські, ні деякі християнські журналісти не розуміють краси і драматизму усієї багатоконфесійної мозаїки релігійного буття України, через що, узагальнюючи розрізнені випадки, і роблять невірні умовиводи. Але це факт : світські журналісти не мотивовані належним чином вивчати, освітлювати й аналізувати релігійне життя, якщо там нема конфронтації чи скандалу.

Світська журналістика та ЗМІ в цілому маніпулятивні за своєю суттю. Будучи власністю медіа магнатів, такі ЗМІ переслідують єдину мету – відняти час і спустошити кишені споживачів інформації. Метод використовується такий, щоб, впливаючи на приземлені людські інстинкти та потреби, формувати суспільну думку і створювати споживацький світогляд.

Відомий соціолог Маркузе стверджує, що в результаті впливу спеціальних методів пропаганди суспільство отримує навмисно спрощені схеми чорно-білого бачення проблем. Знаряддям маніпуляції свідомістю та поведінкою людей він назвав ЗМІ.

Отже, людей умисно перетворюють на осіб зі спрощеним соціальним сприйняттям, які «одновимірно» сприймають події у площині примітивних рішень. Таким чином провокується відмова від критичного мислення, яка веде до, вибачте, отупіння. У такий спосіб формуються неправдиві масові потреби. І у такий же спосіб, з метою дискредитації, формується викривлений образ віруючих людей.

Чи цікавляться новинами релігії сьогодні?

Однозначно, так. У 21 столітті з’явилася так звана «нова релігійність», яка в якомусь смислі отримує перемогу над традиційним констянтинівським християнством. І, коли мислити масштабно, то можна передбачати, що багато народів і культур світу, що випробували на собі експансію християнства як панівної релігії, тепер помстилися своїм поневолювачам – якщо не експансією, то інфільтрацією своїх релігійних ідей і практик. І перемагають ці ідеї та практики саме ефективністю впливу на людей!

Сьогодні не лише західний, але й наш, вітчизняний бізнесмен, який побажав знайти духовної підтримки і «змінити свідомість» (свою або суперника за цехом), в тому числі і для більш успішного ведення своїх справ, нерідко звертається не до священика і навіть не до психотерапевта, а до найближчого екстрасенса (гуру, ворожки, парапсихологу тощо).

Спостерігається дивна ситуація : невдача так званої західної християнської цивілізації, що побажала панувати на Сході, супроводжувалася переможною ходою «східних духовних практик» на Захід. І цивілізація, яка зросла на християнстві, потім – за епохи секуляризації – на його «внутрішньому» запереченні, сьогодні задовольняє свою потребу у «релігійній метафізиці» за рахунок нехристиянської релігійності…

Радянське безбожжя також обернулося новою релігійністю. Східні духовні школи та практики, синкретичні культи, харизматичні рухи, язичницькі традиції (українські, африканські чи «кастанедівські») виявилися цілком поєднуваними з сучасним прагматизмом.

І, нарешті, ще одна особливість сучасної релігійної ситуації. Її пов’язано із процесами глобалізації. Світ став єдиним, взаємо поєднаним цілим, і світові релігії зіштовхнулися обличчям до обличчя.

Але що ще стало очевидно, що секуляризація – особливість саме християнського світу. Вона не поширюється на інші релігійні традиції. Це важливо в контексті даної теми про ЗМІ.

Отже, у сьогоднішньому світовому процесі релігійний фактор виявився дуже значущим, оскільки релігії є глибинно пов’язані з культурами, з етикою та менталітетом людей.


Интересная статья? Поделись ей с другими: