Ви тут:: Бібліотека Поезія Стрепенись, Наречено! /О. Лазорук
 
 

Банер
 
 
 
 

Стрепенись, Наречено! /О. Лазорук

e-mail Друк PDF

Опускаються руки… Чому опускаються руки?

І знесилене серце чекає – коли ж в небеса?

У безхмарному небі летять голуби, а не круки,

І до краю землі проповідано правду Христа. 

 

Все застигло в чеканні. Столи до весілля накриті

І здивовано дивляться ангели з неба висот:

«Чом стоїть наречена, фатою туги оповита,

Коли так її любить і так утішає Господь?» 

 

На губителя душ, що у злобі безсильній у спину

Їй шепоче: «Спіткнешся – хто знає, чи візьме таку?»

Чом звертає свій зір? Чому радість свою загубила?

Звідки сумнів у неї: «Не знаю – дійду, не дійду? 

 

Я багато чого, що повинна робить,  – не зробила,

Я іще не така… О, пошли мені, Господи, сил!»

А любов милостива – любов покриває провини,

І Хто любить – хіба за заслуги тебе полюбив?! 

 

Стрепенися, Невісто! Поглянь – он, за обрієм ранок,

Ти – спасенна, ти – сильна, від тебе втікає пітьма.

Перед Всесвітом всім, як свідоцтво – проколоті рани,

Що любов Його – вірна і в Нім переміни нема.

                                                 Ольга Лазорук, Чернівці

Интересная статья? Поделись ей с другими: