Ви тут:: Діяльність Жіноче служіння Всеукраїнський день жіночої молитви
 
 

Банер
 
 
 
 

Всеукраїнський день жіночої молитви

e-mail Друк PDF

alt10 березня, день видався сонячний, теплий, весняний, та у мене на серці тривожно і сумно. А в "Домі Марка" Всеукраїнський день жіночої молитви про Божий захист і підтримку хворих, сиріт, вдів, повідомляє інформаційний відділ Ірпінської біблійної церкви.

Ще з порога відчувається смачний запах кави, затишний зал по-весняному яскраво прикрашений квітами, та обличчя сестер заклопотані і трохи сумні. Майже всі прийшли вдягнені в темне вбрання, відчувається, що в кожного в серці неспокій.
Катерина Бочевар розпочинає зустріч. Лунають пісні, 60 голосів зливаються в єдиному гучному прославленні. Слова знайомих пісень звучать якось особливо щемно, з благанням, що йде з глибини сердець. Короткі молитви сповнені щирим бажанням просити захисту для України. І знову пісня, аж до сліз: "Боже, я молюсь за Україну...".

alt

Проникливе слово Оксани Матвєєвої "Бог знає твоє серце". Не можна бути байдужим, але надмірна інформація затьмарює наші стосунки з Богом. Прихід Господній дуже близький, тому варто перебувати у постійному зв’язку з Богом, а не з Інтернетом. Страх – це  небезпечно, тому маємо знову вчитися покладати усі свої турботи на Бога, бо Від нього отримаємо мир. І коли серце огортає смуток, вартує співати про Господа. Ми точно все переживемо з Ісусом. Запам’яталися слова пророка: "Не бійся, бо Я з тобою, не знічуйся, бо Я Бог твій, Я зміцню тебе, і допоможу тобі, і підтримую тебе правицею правди Моєї" (Іс.41,1)"

І закінчила уривком із вірша Т.Г.Шевченка:
«І оживе добра слава
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої,
Молю вас, благаю!»
На серці потеплішало, стало якось спокійніше…


Ведуча роздала листочки з молитовними потребами за всі області України. Розділились по троє, почали тихенько молитися.

alt

Нам дістався листочок з потребою молитися за Дніпропетровську область, за смт. Магдалинівку і навколишні села, щоб Господь послав служителів у їхні Церкви, та за взаєморозуміння в служінні сестер різного віку. І ми просили Бога, щоб дав їм і служителів, і взаєморозуміння, бо тільки на Нього маємо надію в цей тривожний час.

І знову пісня: «Нехай цвітуть сади на Україні».

Потім молились за вдів і сиріт, особливо за тих, яких лишила по собі "Небесна сотня", за підтримку їхніх родин. Під час молитви, хотілося кричати на весь світ, щоб було чути і в Києві, а особливо в Москві слова Пророка Ісаї: «Горе законодавцям несправедливим, та писарям, які пишуть на лихо, щоб від правосуддя усунути бідних, і щоб відняти права від убогих народу Мого, щоб стали вдовиці здобичею їм, і пограбувати сиріт... А що ви чинитимете в день навіщення, і наглої згуби, що прийде здалека, до кого втечете за поміччю, і де позоставите славу свою?» (Ісаї 10, 1-3).

alt

Підбадьорили слова сестри Галини Петрівни Абрамової про жінок та про силу материнської молитви за дітей, за дітей-сиріт.
Співзвучним був вірш Віри Весеніної "Молитва Церкви", який прочитала Тетяна Лукіч:

«Почти не бьется раненое сердце,
И наяву ты плачешь, и во сне –
Но встанет за тебя в проломе Церков
Не в одиночку, но к плечу-плечо
Встать против злобных вражеских отрядов
И Господу молиться горячо,
С надеждой к небу устремляя взгляды".

alt

Сольний спів Олени Марченко, нагадуюче повторював що з нами Бог: «Ты с нами Бог, в пылком сердце наша вера прорастет, как колосок». Під час співу маленька Даша пробігла з торбинкою поміж рядів збираючи пожертвування – її сяючі очі і щира посмішка розчулювала.

Сестричка Надія Пірогова поділилася Словом, звернувши нашу увагу на життя жінок, які були дружинами президентів США, а потім її розповідь намалювала нам зовсім несподіваний портрет Лії, першої дружини Якова. Ми слухали і роздумували про те, через які страждання відбувалося її духовне зростання і як винагородив її Господь, зробивши шість її синів засновниками шести Ізраїлевих колін.

alt

Слухаючи Надію відчула: все, крига скресає, відходять тривожні думки, які ще зранку віршувались в голові: «Скажіть мені стрункі тополі й широкополії лани, куди пливе наш човен кволий, де берег мутної води? Ми так чекали переможної весни, та холод злий панує і до нині»… Згадалися рядки Шевченкової мрії-молитви: «Мені ж, о Боже, на землі, подай Любов - сердечний рай і більш нічого не давай!».

Заключна вдячна молитва сестри Наталії Ярош за добрість та Божу милість та вдячні слова усім, хто доклав стільки душі до цієї зустрічі.

Ось і обід. Сестрички розносять запашну картоплю, солодощі, гарячий чай.

Дивлюсь навколо – на сестричок, їх очі світяться, на обличчях посмішки, спілкуються відкрито і весело, відчувається, що в їх серцях запанував мир і спокій.

Опісля зустрічі декілька сестричок зголосилися поїхати з Євангеліями на Майдан щоб роздавати і благовістити. Так молитви переходять у дію – бажання з миром у серці, з вірою і надією нести Боже Слово у Світ, ГОСПОДИ, БЛАГОСЛОВИ.

Тетяна Дубенчак

Интересная статья? Поделись ей с другими: