Ви тут:: Бібліотека Поезія Дірка
 
 

Банер
 
 
 
 

Дірка

e-mail Друк PDF
Стояла на горі хатина,

Від неї до струмка вела стежина,

А в домі, як відомо всім,

Що без води,

Ані туди, ані сюди.

Тому-то чоловік до джерела ходив,

До хати завжди два відра води носив.

Ті відра на ослінчику стояли,

І між собою тихо розмовляли:

– Так, нелегке у нашого господаря життя:

Завжди носить на гору два відра.  

Але господар не журився,

І на здоров’я не жалівся.

Він рано-вранці прокидався

І за роботу радо брався.

Спочатку брав він два відра

І біг по воду до струмка.

Швиденько потім умивався,

Тоді з молитвою до Господа звертався.

А Бог його не залишав,

Здоровя, мудрість посилав.

І знову відра на ослінчику стояли,

Та й про життя-буття тихенько розмовляли.

Озвалося відро, яке біля вікна стояло, 

І до відра, що від дверей, сказало:

– Господаря свого я поважаю,

Намарно воду я не виливаю,

А ти дивися, що в тобі

Немає майже піввідра води! 

Відро те дуже засмутилося

І з дірки краплі, наче сльози, покотилися.

– Сумую я, що дірку в боці маю,

І воду по дорозі розливаю.

Та чоловік розмову ту підслухав

І до відра він мовив: – Ось послухай,

Давно я знаю про проблеми ці,

Тому ношу тебе у правій я руці,

Бо квіти там я посадив,

Коли тебе я ніс, то їх полив.

Намарно воду ти не виливаєш, –

Майбутні квіточки ти поливаєш!

 

Катя ГрубичОтак і Бог: всю неміч в людях помічає

І через них Свою Він силу виявляє.

І ти, мій друже, не журися,

До Господа ти щиро помолися.

Не сильне ані мудре цього світу

Причасне стало Нового Завіту...

                                                       Катя Грубич, Полтавська обл.

Интересная статья? Поделись ей с другими: