Ви тут:: Бібліотека Поезія Чудо благодаті
 
 

Банер
 
 
 
 

Чудо благодаті

e-mail Друк PDF
Чудова ніч, всміхались в небі зорі,

А повний місяць виплив над селом,

Дрімаючи у ясному просторі,

Співав десь соловейко за садом.

 

В розкішнім сні спочила вся природа,

Лиш вітерець з травою шепотів,

Не було чути гамору народу,

А потім стих і соловейка спів.

 

Я сам ішов із зібрання додому

Ішов і сам з собою розмовляв,

Про те, що Бог старому і малому

На небі місце вічне зготував.

 

Це вперше  я почув слова спасіння,

Що то Христос й за мене постраждав,

Щоб я знайшов дорогу воскресіння

І щоб Йому життя своє віддав.

 

Я підійшов під вишню і схилився,

В сльозах я щиро Господа просив,

І там в саду я вперше помолився,

щоб Бог також мені гріхи простив.

 

А в небі все всміхались ясні зорі,

З між хмар великий місяць виглядав,

такий розкішний в ясному просторі

Своїм промінням сад ввесь обливав.

 

Була це ніч, якої не забуду..

Летіли співи півнів із села…

Христос тоді зробив зо мною чудо:

Мене Його свята любов спасла.

 

                                Михайло Подворняк, 1953, Торонто.

Интересная статья? Поделись ей с другими: