Ви тут:: Діяльність Відкриття нових церков Церква на Тернопільщині – очима віри
 
 

Банер
 
 
 
 

Церква на Тернопільщині – очима віри

e-mail Друк PDF

Команда, що працює з організації нової церкви в смт Велика Березовиця, що на Тернопільщині, сильна в Господі і віддана Йому. Лідер команди Олександр Максимов з дружиною переїхали сюди з Рівного у липні 2014 року. Очима віри вони бачать у цьому населеному пункті церкву. «Адже це саме та праця, на яку нас покликав Господь», − впевнені вони. Про Божу дію в праці серед населення, про плани та молитовні потреби Олександр розповів для читачів ecbua.info.

Олександре, чому ви переїхали саме до цього селища?

Велика Березовиця знаходиться у 5-ти км від центру Тернополя. Селище налічує близько 10 тис. населення. У найближчому майбутньому цей населений пункт прагнуть ввести в межу міста та зробити одним із районів Тернополя. Велика Березовиця досить перспективна, так як є дуже багато новобудов, багатоповерхових будинків, планується будівництво великої нової школи.

На жаль, у цій місцевості немає жодної зареєстрованої євангельської громади. Люди тут привчені ходити в храм та виконувати обряди, шанобливо говорять про Біблію, але її не виконують. Оскільки багато людей звідси їздить на тривалі заробітки, то маємо значну кількість «покалічених» сімей. Чималий відсоток дітей виховується в неповних сім’ях.

Що для вас особисто означає місіонерство?

Місіонер − це той, хто дозволив Богові планувати його майбутнє. Як що ти хочеш стати місіонером − дозволь Богові формувати твої майбутні плани на 1 рік, на 5,7,10 років і до кінця життя. Також місіонерство для мене – це жертва. Стати місіонером означає поставити Бога вище від своїх бажань, рідних, друзів. Жертвувати своїм майном, своїм комфортом і їхати служити і проповідувати Євангеліє. Сьогодні для місіонерства, як я розумію, є дві перешкоди − власний егоїзм і грошолюбство. Особисто більше не бачу перешкод.

І звісно, що місіонерство − це командна робота. Дякую братам, які навчили мене, що місіонер − це не супергерой, а людина, яка має формувати команду до цього служіння.

Місіонерство − це підзвітність, в першу чергу Богові, братам, церкві. Для нас церква множиться, вона не ділиться. Для мене місіонерство − це ДНК церкви. Місіонер завжди відкритий і вчиться від братів, які йдуть попереду. Сьогодні місія означає одне − йти і працювати.

Як ви зрозуміли Божий поклик до переїзду?

Покликання розпочалося із мрії − заради вічності посвятити своє життя Богові та взяти участь в організації нової церкви. Ця мрія зародилася й підтримувалася духовним наставником, братами та пасторами церкви «Благодать». Одного дня Бог для нас із дружиною відкрив певний текст із Писання. Це було Послання до римлянам 15:20,21: «При тому пильнував я звіщати Євангеліє не там, де Христове Ім'я було знане, щоб не будувати на основі чужій, але як написано: Кому не звіщалось про Нього, побачать, і ті, хто не чув, зрозуміють!»

Активно думати про місіонерство ми з дружиною почали у вересні 2013 року. Тривалий час ми молилися та роздумували, що далі робити. Ми залучили багатьох людей, щоб вони молилися за нас. З часом ми відкрили наше бажання перед пасторами, рідними, друзями та церквою. І нас благословили! Це сталося 27 липня 2014 року. У церкві «Благодать» було урочисте зібрання – молитва та благословення над нашою сім’єю. І вже 31 липнями переїхали в місто Тернопіль з метою організувати нову церкву.

Яким був початок?

Початок служіння не був легким. Влада селища спочатку не хотіла навіть розмовляти, відсилала на консультації до представників місцевих греко-католицьких церков. Було роздано близько 1500 буклетів школи Еммаус, але люди не відгукувались. Проте вже сьогодні селищний голова всіляко заохочує соціальні заходи за участі нашої команди. Люди оцінили їх та їхню роботу, відпускають дітей та приходять самі. Кілька молодих сімей відвідують домашню групу по вивченню Біблії.

Що наразі для вас найголовніше?

Найголовніше − це формування команди. Зараз нас в команді дев’ятеро –  три сім’ї (п’ятеро діток), дві сестри і один брат, які навчаються у медичному  університеті Тернополя. Кожен з нас ніс служіння в материнських церквах. Ми разом молились за цей регіон. Знайомились з культурою, дізнавалися більше інформації про цю місцевість.

Починали з вуличної євангелізації, роздачі брошур школи Еммаус, проводили опитування населення, створювали групи у соцмережі ВК, проводили спортивні ігри з молоддю на вулиці, зустрічалися зі студентами, відвідували сусідів. Розпочали євангелізаційну групу, групу навчання для команди, нічні молитви, пости, зібрання, молитовний сніданок на території гуртожитку.

Господь подарував нам шість людей в євангелізаційній групі, 80 дітей відповідно займаються футболом та флорболом, 15 сімей задіяні в роздачі соцпакетів.

Зараз ми маємо такі напрями служіння: піст та молитву, група учнівства, євангелізаційну групу, флорбол, футбол, профілактичні лекції в навчальних закладах, роздачу газет, соцпакетів, молитовний сніданок для студентів, групу у ВК, студентські зібрання, сімейний клуб. Також різні масові заходи, такі як День сім'ї, підліткові ігри тощо.

Ми працюємо на досягнення якісних (покаяння, зміни, преображення) та кількісних (хрещення) результатів. Прагнемо прославити Бога через велику кількість вихованих Його послідовників. Ми підзвітні материнській церкві «Благодать» м. Рівне, яка опікується нами. Маємо людей, які постійно за нас моляться та готові брати участь у наших заходах.

Хочу побажати для потенційних місіонерів − вирушайте на місію з благословенням та командою. Адже це праця, на яку нас покликав Господь!

Прес-служба ВСЦ ЄХБ

Интересная статья? Поделись ей с другими: