Ви тут:: Бібліотека Духовні статті Анатомія людини й Біблія. Я. Юк/Розділ 3. Легені й дихання I 23 жовтня 2007
 
 

 

Банер
 
 
 
 

Анатомія людини й Біблія. Я. Юк/Розділ 3. Легені й дихання I 23 жовтня 2007

e-mail Друк PDF
І дихання життя вдихнув у ніздрі її<людини>
Бут. 2:7

Нарешті, на шостий день праця Творця була готова. Перед Ним лежало нове створіння, що було створено з пороху земного, тобто із тих елементів (атомів і молекул), що було створено й землю.

Протягом перших 5 днів творіння із рук Творця вийшли різноманітні тварини. Там були риби, різні плазуни, птахи, звірі тощо. Але в шостий день творіння Бог створив щось особливе.

Усе було готове, усе було створено, до найменших дрібниць. Настала остання урочиста мить. Ось перед своїм Творцем лежить тіло людини, без руху, без дихання, без життя. Творець любувався Своїм створінням. Воно ж було створено за Його образом та подобою. Воно мало б з’єднати землю і небо. Складене із атомів землі, воно мало б відбити відблиск і славу тих, що живуть на землі. Поки що ж воно лежало нерухоме, як камінь чи шмат землі.

І тепер бездушна матерія мусіла б ожити й проявити себе самостійною, виявити свою волю, свою силу, свої бажання тощо.

І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею» : нерухомі легені розширилися і прийняли перший струмінь повітря через ніс, рот, горло і бронхи. Легені почали дихати. Коли вони розширилися, то притиснули серце і воно затряслося. стиснулося, а потім у свою чергу розширилося і виробило перший удар об грудну стінку.

Із першим ударом серця полилася і перша хвиля крові від серця до першої судини та по всьому тілі.

Людина ожила, бездушна матерія перетворилася на живу.

«У дитини в першу хвилину народження до першого її крику легені ще не дихають, вони без повітря. При крикові до легень входить повітря і вони починають дихати. Теперішні матеріалісти намагаються, навпаки, зробити живу душу матерією»

Звичайно, Бог вдихнув у людину не лише повітря, але й Свого Духа, Котрий перетворив мертву матерію на живе створіння. З лицем, зверненим до неба, й очима, що дивилися на свого Творця, людина вперше розплющила очі й побачила свого Творця і Господа. Погляд людини в той час ще не був затемнений гріхом, і вона відкрито, без страху дивилася на свого Бога.

Чи можна в повні собі уявити цю дивну хвилину, коли Творець з любов’ю дивився на Своє створіння, а людина дивилася в очі своєму Творцю. Дивовижна мить! Бог і людина стоять один навпроти одного. Настільки близько, що в чистих очах людини відбивалася слава і проміння Бога. Не було між ними гріха, який потім відштовхнув людину від Бога.

Спокійно і плавно дихали груди людини, приймаючи в себе повітря, що було створено для поживи його легенів і цілого тіла.

Про ці легені і його дихання будемо говорити тепер.

Найбільш необхідна для нашого тіла речовина

Кожна окремо клітина в нашому тілі живе майже тим життям, як і все тіло в цілому. Кожна клітина живиться і дихає, тобто приймає в себе кисень, а виділяє вуглекислоту.

Дихання є одною з найважливіших умов життя клітин у тілі. Без поживи (білків і жирів) клітина ще може жити деякий час, але не без кисню. Як тільки клітина припиняє дихати, вона гине і досить скоро, приблизно за 20 хвилин, зникає. Отже кожна клітина мусить дихати.

Ми знаємо, що кисень знаходиться в повітрі. Як він потрапляє із повітря до кожної клітини нашого тіла? Де пролягає та дорога, що з’єднує клітини нашого тіла із повітрям?

Дороги до дихання починаються від ніздрів носа і кінчаються легенями. Після легенів іде друга дорога процесу поєднання, вона має рідинний склад, а саме – великий і малий круги кровообігу. Там тече кров, що безпосередньо доносить кисень до клітин.

Зауважте, що дороги до дихання починаються із носа, але не в роті. Хто дихає ротом, той дихає неправильно. Такий «гріх» у диханні може принести різні захворювання у проходах дихання.

Отже повітря потрапляє спершу до носа. Тут стоїть на сторожі вартовий. Треба нагадати, що все, що потрапляє йти всередину до тіла людини, докладно перевіряється і контролюється. У слизистих стінках носа знаходяться особливі нерви відчуття. Як тільки входить до носа хоча б маленька доза повітря, ми зараз же відчуваємо і знаємо якість того повітря. Чи то сухе повітря, чи вогке, чи має воно який запах – недобрий, приємний чи зовсім без запаху.

Як тільки нерви в носі відчули якість повітря, негайно шлеться освідомлення до мозку. Той зараз же дає повеління, і згідно із цим повелінням ми продовжуємо дихати далі або затамовуємо подих і втікаємо від неприємного чи шкідливого повітря. Щасливий той, у кого добре розвинуті ці нерви сприймання, і горе тому, у кого ці нерви сприймання слабенькі. Така людина із недобрим відчуттям може надихатися шкідливого повітря і загинути.

Подумайте, наскільки це правдиво і в духовному відношенні. Людина із втраченим чи слабким відчуттям, аби розібратися, що є добро, а що зло, може дихати злом, навіть не відчуваючи цього. Біду така людина може відчути запізно, коли вже надихається шкідливого газу і почне задихатися. Слабеньке відчуття, яке відрізняє добро від зла, мусить бути досить чутливим.

Кілька слів про анатомію дихальних шляхів

Ніс людини всередині розділено перегородкою на дві частини, кожна із них у свою чергу ділиться поперечними перегородками на 3 поверхи. Дві частини в глибині носа з’єднуються і переходять в одну носово-горлову частину. Потім іде гортань і трахея, котра переходить у бронхи.

малюнок з сайту Бронхи спочатку дуже прозорі, а далі ця прозорість зменшується, і самі бронхи зменшуються й розходяться по легенях, роблячись все тонше й дрібніше. Щоб уявити собі ділення бронхів, згадайте голе дерево взимку. Стовбур дерева переходить у грубі гілки, ті розходяться на тонші і так далі.

На маоюнку : Дихальні шляхи: 1 — гортань; 2 — трахея; 3 -бронхи; 4 — бронхіоли

Дерево бронхів ділиться поступово в напрямку від ствола-трахеї на дуже тоненькі, зрештою в бронхіоли, що завтовшки з волосину. Кожний бронхіол має на кінці повітряний мішечок. Тут уже починаються легені.

Легені – це орган дихання. Якщо розрізати легені впоперек і подивитися на зріз через збільшуване скло, то можна бачити, що легені подібні до губки, яку складають безліч різних каналів та отворів, що повні повітря. Усі ці тоненькі канали (бронхи та бронхіоли) проходять у різних напрямах, і лише тих, що потрапили під поперечний розріз – мільйони. Отже легені просякнуті повітрям, і коли б їх вкинути до води, вони б не потонули, а плавали на поверхні.

Тепер розгляньмо повітряні кульки на кінці бронхіол. Вони називаються альвеолами. Вони настільки малі, що їх неможливо бачити неозброєним оком, і подібні до повітряних кульок, які надувають для дітей. Коли б ви уявили і зібрали всі альвеоли, що знаходяться в легенях одної людини, докупи і розклали на одній поверхні, то площа, що покрита ними, була б в 100 разів більшою за поверхню тіла самої людини! І з цією поверхнею мусить зіткнутися повітря, що приходить ззовні при нашому диханні.

Фізіологія дихання

Звернімося знову до прикладу з губкою. Уявіть, що така губка увібрала воду. Стисніть її в руці, і вода вийде з неї. У руці губка тепер лежить стиснута і без води. Тепер відкрийте кулак і вмочіть її знову у воду. Губка завдяки своїй еластичності розпрямиться, її стиснені пори розширяться і до них знову ввійде вода, поки губка не наповниться.

За принципом губки працюють легені. Під час дихання вони наповнюються повітрям, як кулька – водою. Тільки тут роль кулака, що стискав губку, виконує грудна клітина (ребра і м’язи між ними). При виході повітря вона зменшується і стискає легені, і з них виходить повітря. При вдиханні грудна клітина розширюється, а з нею і легені, до яких входить повітря. Так і чергується : розширяються легені, входить повітря (процес вдихання), потім зменшення та стискання легенів, витиснення повітря (видихання). Послідовність вдихання і видихання повітря і є нашим диханням.

Повітря є поживною речовиною

Коли б ми тільки змогли вповні оцінити цей великий дар Божий – повітря! Звичайно, їжа, котру ми споживаємо кожного дня, також має велике значення, але не таке, як повітря. Приблизно сім днів можна обходитися без будь-якої їжі, але без повітря – лише кілька хвилин. І це дорогоцінне повітря ми не купляємо десь за гроші, як продукти харчування. Будь-де нам досить того, щоб зробити глибоке зітхання – й легені наші будуть наповнені повітрям.

Чи не думаєте ви, що вдихати повітря непотрібно – адже його треба зараз же видихнути? Це питання не таке наївне. Коли повітря нам так потрібно, то чому його б не лишати в нашому тілі довше? Тоді, здається, що його нам зовсім непотрібно, коли ми його не лишаємо собі, а так скоро видихнули і наступної хвилини знову його вдихаємо, наче розкаявшись в тому, що так скоро видихнули.

Згадайте, як із їжею, котру ми приймаємо кожного дня по кілька разів. Чи вся їжа, хоч би вона й була дуже смачною, лишається в нашому тілі? Звичайно, що ні, а тільки її маленька частина. Решта ж викидається. Лишається тільки потрібне для підтримки здоров’я. Решта для нас є не потрібною і навіть шкідливою.

Проте не все повітря є корисною підтримкою для нас. Декотрі складові повітря є навіть шкідливими для життя. Тому після вдихання ми хочемо видихнути цю непотрібну частину повітря. Затримується в цей короткий проміжок часу тільки одна складова повітря – кисень.

Кожна людина потребує щоденно 744 г кисню. Замисліться над цим. Газ – речовина, яка майже нічого не важить. Скільки ж повинно бути цього газу, щоб його маса важила 744 г? Ось таку велику кількість цього газу ми вживаємо як газову поживу щодня. Коли б нам було потрібно купити в аптеці стільки кисню, то довелося б заплатити великі гроші – і це була б лише наша денна порція. Ми ж маємо її дармо.

Кисню в повітрі є 20 %, азоту – 78, решта домішки з вуглекислоти ти інших газів. Ви можете спитати, чи не краще б нам було дихати чистим киснем, без домішок? Кожний із нас хотів би дихати там, де в повітрі є більше кисню. Люди їдуть в гори чи до моря, гуляють парками, аби дихати чистим повітрям, в якому більше кисню.

На це запитання дамо відповідь пізніше. А поки що замислимося, скільки різних, видається, непотрібних переживань ми маємо в житті, скільки труднощів – і все це лише для того, щоб винести із усього того маленьку частину духовної мудрості для підтримки свого духовного здоров’я. Інколи такі переживання тривають місяць чи більше, і лишають в душі лише маленьку частинку доброго нового погляду на життя. Але добрий досвід, хоч і маленький, є корисним назавжди. Багато повітря, а мало кисню. Багато переживань, а малий досвід, малий досвід – проте дорогоцінний.

Запас кисню. Запас Святого Духа

Людина із здоровими легенями вдихаючи, вбирає в свої легені 500 куб. см повітря (із глибоким вдихом наші легені можуть прийняти 1500). Разом ми можемо мати в легенях 3000 – 5000 куб. см повітря. Коли ми вдихаємо 1500 куб. см повітря, і стільки ж видихаємо, у легенях залишається 1500 куб. см чи більше. Це повітря не було вжито, а лишається запасним повітрям у легенях. У великих потребах це повітря вживається, щоб не було браку кисню.

Як тут не згадати про дивне духовне явище! Духовні наші легені мусять бути також наповнені повністю повітрям – Святим Духом.

На духовній праці ми видихаємо Духа, Якого знову вдихаємо в молитвах. Та крім того, ми маємо завжди в духовних легенях запас Святого Духа. Пам’ятаєте притчу Христа про нерозумних дів, які колись мали в легенях Духа Святого, але загубили (видихнули) його цілком? Це було ненормальне явище. Відсутність запасу Духа довела їх до загибелі.

Не є ненормальним, коли ми втрачаємо Духа Святого під час праці, але є велика небезпека, коли Дух зовсім зник, і запас не відновлено вчасно в молитві та покаянні.

Кисень і азот

Чому ж у повітрі так мало кисню і так багато азоту, котрого нам і не дуже потрібно? Кожний із нас, напевно, приймав якісь ліки, що приписував лікар, наприклад, по столовій ложці три рази на день. У тому препараті, напевно, було багато води і дуже мало самої лікувальної речовини. Для чого ж стільки води, коли лікувати вона не буде? Справа в тому, що лік, розведений у воді, є дуже сильним, навіть шкідливим.

Подібно до ліків, чистий кисень був би для нас, як отрута. Коли б хтось опинився в кімнаті, де був би чистий кисень, то він би загинув у короткий час. Господь подарував нам ці чудові «ліки» в такому вигляді, в якому вони не шкідливі для нас. Кисень змішано в оптимальній пропорції із азотом, і це є найкраща частина в нашому лікуванні.

Як усе продумано і досконало! Великий лікар знав, як дати нам корисне лікування.

Обмін газів у легенях

Кожну альвеолу оплутано цілою сіткою капілярів, тобто тоненьких кров’яних судин. Стінки судин дуже тісно прилягають до стінок альвеол. У капілярах весь час повільно тече кров. Доки кров повільно рухається через капіляри, відбувається ось що. Із крові в капілярах проходить через подвійні стінки альвеол і капілярів вугільна кислота (газ), а із альвеол зворотнім шляхом проходить до крові кисень. Вуглекислоту ми видихаємо, а кисень проходить до крові й потім розходиться по всьому тілі. Таким чином, повітря, котре ми вдихаємо збагачено киснем, а котре видихаємо – наповнене вуглекислотою. Тому кімнатах, які довго не провітрюється і де знаходиться багато людей, багато вуглекислоти і важко дихати.

Вуглекислота

Ми вже говорили, що вугільна кислота (газ) виробляється в тілі людини, а потім виходить із нього. Так це буває за нормальних умов. Коли ж вуглекислота не може з тієї чи іншої причини бути виділеною із тіла і її накопичується багато, людина гине від удушшя. Коли прихід свіжого повітря до легенів зовсім припинено, як це буває про дифтерії чи крупі, то хворий може задушитися не від браку кисню, а через те, що в крові багато вуглекислоти.

Є такі отруйні речовини, як отрута гадюки, котрі, потрапивши в кров, можуть так змінити склад крові, що вона не може більше приймати і утримувати в собі кисень. Людина задихається, незважаючи на те, що шляхи для дихання відкриті і вільні для входу повітря.

Дихання шкірою

Наприкінці хотілося б ще згадати про роль шкіри в процесі дихання. Шкіра має відповідне відношення до дихання людини та обміну газів у тілі людини. Шкіра наша також дихає. Вона має спеціальні пори, такі маленькі отвори, коли вони не закриті брудом. Через них проникає ззовні повітря. У шкірі багато капілярів, тоненьких, як волосина, і подібних до альвеол у легенях. Повітря проникає у шкіру, а потім через стінки капілярів до крові. Повітря потім розноситься по всьому тілі в розрідженому стані. Дихання шкірою має велике значення для людини. Це можна представити на такому прикладі.

За середньовіччя у королівських дворах на балах виводили дітей 5 – 7 років, одягнених у костюми янголят, із крилами на спині. Для більшої краси та блиску дітей вкривали шаром позолоти. Що ви думаєте сталося із цими позолоченими дітьми? Вони вмирали через неможливість дихати шкірою. Також у в шпиталях ми часто спостерігаємо випадки, коли люди із великими пошкодженнями шкіри вогнем майже завжди помирають. Як правило це буває коли травмовано дві третини поверхні шкіри. Чому? Бо не вистачило достатнього шкіри для газового обміну.

Дихальні м’язи

Ми вже згадували, що грудна клітина може розширятися і звужуватися, збільшуючи чи зменшуючи свій об’єм, що і є диханням.

Що є грудна клітина? Кожний із нас, якщо не обріс товщею, може нащупати на грудях ребра. Між ними в косому напрямку прикріплено м’язи. Зменшення й розслаблення цих м’язів допомагає зміні в об’ємі грудної клітини.

Отже м’язи діють на грудну клітину та впливають на дихання, дерез що вони й називаються дихальними. Вони відносяться до автономної системи м’язів. Ми можемо бути дуже зайнятими якоюсь роботою, однак наші м’язи продовжують самостійно працювати без участі нашої свідомості так само добре, як автономно (самостійно) б’ється серце у нас і перетравлює їжу шлунок. Тут ми мусимо зауважити, що праця органів дихання дещо відрізняється від праці внутрішніх органів. Серце, наприклад, ми не можемо зупинити по своїй волі, бо воно працює автономно, не залежно від волі. Дихання ж ми можемо затамувати, тільки на короткий час.

Отже людина панує над своїми дихальними органами. Вона може наказати, і її наказ приймається. Порівняйте, що для серця байдуже, звідки прийшло повеління. Ми не маємо влади над серцевим м’язом. Очевидно, що коли Бог творив людину, то не віддав повну владу і панування над тілом людині. Людина лишилася без керівництва над своїм власним тілом, це керівництво Бог залишив за собою, бо Він – Бог. Цим Він показує, що людина не має права керувати своїм життям і смертю, ці питання вирішує лише Творець і Бог.

Коли водолаз спускається на глибину моря, він мусить бути повністю ізольованим від води, щоб дихати повітрям, що йде до нього по трубках. Вода, що оточує водолаза, є його смертельним ворогом. А віруюча людина? Хіба ж вона не є водолазом у цьому світі? Вона оточена з усіх боків ворожим для неї світським середовищем. У ньому вона живе, працює, але не дихає ним, не мусить. Для того, щоб бути живою, вона мусить дихати правдивим повітрям, що знаходиться нагорі, понад водою.

При народженні згори до людини, що увірувала, впускають на глибину води трубки, по яких до неї поступає повітря згори, і віруюча людина живе, працює, поки Господня рука не підійме її на поверхню того дня, коли їй прийде час перейти у вічність.

Спробуйте роз’єднати цей зв’язок людини із небесним повітрям Духа Святого і водолазом християнином. Коли б таке сталося, то він утопився б і загинув. Бо хто не дихає повітрям, що приходить згори, той дихає тим, що є навколо, тобто водою, і задихається.

Друзі! Будьте обережними. Нас оточує вода з усіх боків, але ми не повинні нею дихати. Такою водою дихає людина, яка потопає. А ми за допомогою Божою будемо дихати, щоб не задихнутися, повітрям, яке надходить до нас згори. Будемо ж берегти всі трубки, по яких іде те повітря, вони ніжні й тоненькі, дуже легко розриваються. Не забуваймо, що вода, яка є навколо, чужа для нас і що перебуваємо ми в ній тимчасово. Адже хто з водолазів хотів би улаштуватися назавжди на дні моря? Чи не є бажанням кожного якнайшвидше вийти на поверхню води на вільне повітря?..

Интересная статья? Поделись ей с другими: