Ви тут:: Бібліотека Публіцистика ДИКУНИ : уже чи ще ?
 
 

Банер
 
 
 
 

ДИКУНИ : уже чи ще ?

e-mail Друк PDF

Ольга Дорофеєва 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів, Вам потрібно включити JavaScript для перегляду

Відвідуючи міські бібліотеки, я з подивом відзначила, що класики марксизму і теорія еволюції усе ще користуються попитом. Студенти пишуть контрольні, покірно переписуючи з підручників ці давно розвінчані ідеї та авторів. І вчаться на них. А куди дінешся? Заліки здавати треба? Треба, дискутувати нема коли. Хоча мало хто погодиться зараз, що він походить від мавпи. Але й визнати, що його Бог створив, також не кожний відважиться. Та що вже, коли навіть у церкві від служителя-баптиста довелося почути, що дикуни – це племена, яких іще не торкнулася цивілізація.

Сучасний дикунЗвідки ж, справді, взялися дикуни? Якщо вони недорозвинені люди, то ми всі дійсно походимо від більш простих істот, тих самих мавп, наприклад, і тоді дійсно теорія еволюції має рацію : людина і світ розвивається від простого до складного. Але в такому випадку доведеться погодитися, що помиляється Біблія, тому що там сказано, що людину створив Бог, причому за образом Своїм і подобою, а не за подобою чогось примітивного. Отже, наявне протиріччя між тим, чого вчить Біблія, і тим, чого вчить теорія еволюції. Кому ж вірити?

Як відомо, Біблія почала створюватися 3400, а крапку в ній було поставлено майже 2000 років тому. Щодо авторства, у ній сказано, що її писали люди під проводом Святого Духа, тобто її автор – Сам Бог. А теорія еволюції? Ії історія така.

Приблизно за 500 років до н.е. Демокрит висловив здогадку, начебто «перші люди на землі вели життя звіряче…» Його учень, Л. Кар, зробив наступний крок. У своїй поемі зі скромною назвою «Про сутність речей» він зображує своє бачення розвитку давнього людства з дикого стану (а саме напівмавп) до відкриття вогню, одягу, житла. Напівмавпи Кара «робили свої відкриття, будучи гнані злиднями» (цитую за підручником «История первобытного общества»). Потім же, мовляв, ці просунуті тварини розглядали, що вийшло, робили висновки і поступово приходили до абстрактного мислення. Щоправда, поет не вказує, в чому мавпи мали злидні, бо у сучасних мавп вони не спостерігаються.

Об’явлення  Кара сягає апогею, коли він на підставі своєї уявної картини пропонує розподіл історії на 3 періоди : кам’яний, мідний та залізний. Цю ідею не було належним чином оцінено, і вона очікувала свого часу цілих 19 століть, коли, нарешті, її підібрали просвітителі, шукаючи «чогось такого» замість ідеї про створення світу Богом.

З’явилося дуже багато теорій-здогадок, назви періодів уже ясно вказували на еволюцію : «дикість, варварство, цивілізація» (Фергюсон). Проблема була із доказами. Тоді виникла ідея про мільйони років еволюції. Це було непоганим аргументом, але він мав одну слабкість. Справа в тому, що «знаряддя епохи палеоліту не були відомі археологам, – не без прикрості говориться у підручнику «История первобытного общества». – Увесь кам’яний інвентар, який було накопичено на початок 19 ст., відносився до неоліту (5 – 3 тисячоліттю)». Але один винахідливий французький археолог Б. де Перт, зміг зібрати колекцію «грубо оббитих кам’яних знарядь». Щоправда, як визнає той самий підручник, відрізнити їх від каменів, які оббито силами природи, важко. Проте цей учений сміливо склав на підставі своєї колекції теорію їх (знарядь) походження саме від праці напівлюдей.

Справі допомогли відомі праці Дарвіна.

Досконалість? Це я!!!Щоб читач міг на власні очі оцінити високу науковість цих праць, ось невеличкий фрагмент із серцевини доказу Дарвіна еволюції людини. «История первобытного общества» (с. 32) благоговійно цитує : «Особливість фізичної організації людини у порівнянні зі приматами полягає у наявності морфологічних особливостей, які утворитися внаслідок того, що індивідууми, котрі мали певні особливості, обиралися жінками, отримували переваги у процесі розмноження, залишали найбільше потомство і таким чином справляли рішучий вплив на розвиток людського роду в певному напрямі».

Простіше кажучи, напівмавпи-жінки проганяли від себе волохатих, низькорослих та з іншими «вадами» чоловічі особі (власне, більш схожі на них самих, на мавп), залишаючи їх бездітними, а з прихильністю ставилися до таких самців, що найбільше не були схожі на мавп. Важко повірити в таку протиприродну річ, але високий науковий стиль Дарвіна щонайменше приголомшує.

Коли ж прийшли корифеї, Енгельс і Маркс, шляхи назад було відрізано. Ці титани вже без будь-яких «можливо», «імовірно» вклали до рук мавп каміння та інший інвентар і примусили мільйони років виготовляти та вдосконалювати знаряддя праці.

Уявімо ж : світанок людства… На планеті там і тут – стада великих мавп. Кожного дня вони колотять до крові голими руками каменем об камінь або несвідомо плетуть грубими пальцями мотузки з сухих трав, інші ж колупають дротиками дерев’яні колоди, а якісь просто шукають, чим би ще зайнятися. Іноді від тертя спалахує полум’я, охоплює їхні патлаті голови та шкіру, але вони знову і знову наполегливо повертаються до своїх небезпечних занять. І все це цілком добровільно, без примусу – адже нема ще колективної свідомості, цього «необхідного засобу координування трудових зусиль членів суспільства» (Маркс). Уявіть : день у день, роками, сотнями, тисячами, мільйонами років несвідомо, мовчки, не кидаючи цієї безумної спільноти. Аж ось нагорода : через десяток мільйонів років одного тихого вечора повернувшись зі своєї скаженої роботи і втомлено притулившись до холодної стіни печери, мавпи раптом, одна за одною відчувають у своєму мозку пульсацію тонкої енергії – думка! Перший рух свідомості! «Чисто стадної свідомості!» – осаджують Маркс і Енгельс. Але дарма – все ж таки це перемога!

…Чи не абсурд? Як трапилося, що ми могли вірити в це? І нехай уже в Біблії багато що видається неможливим, нехай жоден із нас не спостерігав створення  Богом сонця, не бачив, як воскрес Христос – усе ж таки повірити в таке легше і природніше, ніж у теорію еволюції. Власне, ця дика вигадка і віра в неї самі по собі свідчать про здичавіння людини. А що Бог робить неможливе – то який же Він інакше і Бог?

Отже, теорія, що людина проходить спершу період дикості, а потім утворює цивілізацію, насправді є безпідставною. І навпаки, теорія, що людство рухається в бік дикунства, має підстав із по достатком.

Звернемося до історичного досвіду. Загальновідомо, що держави та цивілізації проходять періоди становлення, розквіту та падіння. Прикладами є Єгипетське, Шумерське, Вавилонське, Хетське, Персидське царства, висока культура Давньої Індії, Давнього Китаю, високорозвинені культури Західної та Південно-Східної Африки (наприклад, королівство Мономотапи), держава Ацтеків (на місці сучасної Мексики). Де вони зараз? Усі вони дійшли незворотного падіння. Закономірність у тому, що держави не відновлюються, а руйнуються далі, у цілковитій згоді із законом ентропії, що гласить : будь яка система прямує до спрощення.

Історик Нібур говорить : «Неможливо навести жодного прикладу, який би показував, як дикий народ сам по собі досяг цивілізованого стану». Його підтримує інший спеціаліст, Уотлі, називаючи цей висновок «не теорією, а констатацією факту, котрий ще не було спростовано».

І нехай вас не обманюють високі технології та підвищення рівня комфорту. Це показники іншого роду. Інакше чому серед «бомжів» немало високоосвічених людей, навіть із науковими ступенями. Десь залишилися їхні сім’ї, затишні квартири, але вони хочуть жити по-дикунському. Безпритульні діти завдають багато клопоту місіонерам, які намагаються повернути їх до нормального життя, тому що ті дуже часто не можуть подолати спокуси вуличної свободи.

ImageБудьмо чесні. Людство прямує до дикунства. І це за сценарієм. Чиїм? Ворога Бога і людських душ – сатани. Ви не згодні? Подивіться навколо. Сьогодні, коли пройшло два століття тріумфу теорії еволюції, протягом яких убито людей у тисячі разів більше, ніж за всю історію людства, роки, за які багато хто в нашому суспільстві розучилися говорити без лайки, коли шанобливість стала старомодною, а пісні про Нюрку і нари виражають смаки більшості, коли стало не соромно підслуховувати розмови і зраджувати, коли наркотики гублять усе більше молоді та дітей і країна випереджує світ із захворювання на  СНІД, коли розлучення стали звичайною справою, коли нагота прикривається все більш недбало, а блуд став справжнім ідолом СМІ, виникає питання : якщо все це прогрес, то що ж тоді регрес?

Одне з племен сучасних дикунівБіблія стверджує, що людство йде до краху. Чому? Тому що йде геть від свого Творця. На цьому шляху і починається процес деградації та здичавіння людини. Про це говориться у Посланні римлянам, розділ 1. Текст 20 цього розділу говорить : «Бо Його невидиме від створення світу, власне Його вічна сила й Божество, думанням про твори стає видиме». Отже Бога не знають тільки ти, хто не хоче знати. тому і сказано далі : «Так що нема їм виправдання».і пояснюється : «А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, щоб чинили непристойне» (текст 28). Зокрема, йдеться про гомосексуалізм та інші гріхи. Як бачимо. Бог не карає людину, а лише відпускає, не утримує, і вона просто лягає в болото гріха, до якого прагла.

Бог наполегливо вказує на відповідальність людини перед Ним. Відмовки на кшталт «яка із мене, колишньої мавпи, відповідальність?» або «прошу врахувати моє буття, котре визначило мою свідомість!» не виправдовують непослух Богу.

Біблійний мудрець Соломон сказав : «…Праведною вчинив Бог людину, та вигадок усяких шукають вони!..» (Еккл. 7:29). Не створював Бог дикунів. Навпаки, перші люди були високоінтелектуальними. Адам дав назви усім тваринам. Його син Каїн пішов і побудував місто. Ніхто на світанку людства не бігав голим (як до того прагне мода нині). Навпаки, нагота ретельно вкривалася, про що свідчить історія, коли Сім та Яфет, сини Ноя, почувши від Хама, що батько уві сні розкрився, пішли і, повернувшися спинами, щоб не побачити сором батька, вкрили його ковдрою (Буття 9:21-29). Такими були перші після потопу люди, від котрих почалася друга цивілізація на нашій планеті. Тому дикуни пішли від цивілізованих людей, а не навпаки.

Праведною створив Бог людину...Подивіться на дітей : їхні очі чисті, відкриті, серця довірливі, небрехливі. Лише з часом починає проявлятися викривлена гріхом природа, зникають чарівні дитячі риси, душа із жахом відчуває себе не  в тому світі, для котрого створена. І починає шукати втрачений рай…

Неможливо заперечувати, що людство – відсічена гілка, яка в’яне і засихає. І тому Христос сказав : «Я Виноградина, ви галуззя! Коли хто перебувати не буде в Мені, той буде відкинений геть, як галузка, і всохне. І громадять їх, і кладуть на огонь, і згорять» (Ін 15:5-6).

Єдина рятівна можливість подолати інерцію здичавіння та наступної загибелі – покаятися і прийняти Христа. Безумний крок в очах безумного світу. Але його варто зробити, тому що тебе було створено для вічного блаженства, для життя в гармонії та піднесеної краси. Твоя доля – у сяянні слави Самого Бога, твоє покликання – розділяти спілкування із найпрекраснішою Божественною Істотою – Христом.

Не погоджуйся на менше! Будь гідний Покликання!

 


 

[1] [1] Майбурд Е. М. Введение в историю экономической мысли. От пророков до профессоров. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: Дело, 2000. – 560 с.

 [2] «Происхождение видов…» (1859) и более откровенный – «Происхождение человека…» (1871).

Докази створення світу Богом:

www.origins.org.ua 

www.BiblicalDiscovery.info

 

Интересная статья? Поделись ей с другими: