Ви тут:: Бібліотека Cлово свідчення Чудо в День захисту дітей I 9 липня 2010
 
 

 

Банер
 
 
 
 

Чудо в День захисту дітей I 9 липня 2010

e-mail Друк PDF

Адже це шляхетна справа – відвідати дітей, зібрати кошти для дитячих будинків. Проте ця акція майже не спрацювала, адже на площі все гуділо й шуміло від безлічі вистав, підготовлених містом для дітей.

Час почати наш концерт, але глядачів надто замало. Тоді в нас з’явилася ще одна ідея - попросити ведучих запросити на наш захід через гучномовник. Але ми відчували легку ворожість до нас як християнам-баптистів. Не встигнули ми ще зміркувати, як це запропонувати, раптом усе навколо зашуміло й почало рухатися. Пішов сильний дощ, по мікрофону на площі оголосили перерву, і юрба кинулася прямо в наш концертний зал!

Натовп кинувся до залуЛюди почали збігатися зі своїми дитинками всередину й розміщатися у кріслах, заповнюючи весь зал, так що не було вільного місця й багатьом довелося сісти в проходах.

Я спостерігав цю картину з боку у входу в зал, і мені згадалася історія з Ноєвим ковчегом. Я сказав: „Господь, Ти Великий!”

Це варто було бачити! Особливо оченята тих, хто вперше вийшов на сцену – це ті знехтувані, покинуті батьками, позбавлені материнської ласки, любові й уваги – і раптом їм така честь! Вони не вірили своїм очам, що стільки людей прийшли на їхній концерт.

Один з виступів дітей з притулкуНаші брати й сестри, які переживали й молилися про благословення, у здивуванні з особливим торжеством і радістю посміхалися один одному й шепотіли : „Тільки Бог міг зробити таке”.

Крім дітей з дитячих будинків, у цей захід увімкнулися й підготувалися діти з музичної школи. Програма була пересичена, жоден не хотів поступати іншим. Усі намагалися представити свої номери. Нашій молоді, хоч вона підготувала свою програму й подолала великий шлях, довелося поступитися й виконати лише кілька пісень.

Після такого благословенного концерту я підбадьорив молодь, сказавши, що Бог передбачив їхній приїзд, щоб вони послужили цим дітям, надавши їм можливість виразити себе. Ми подякували Господу за те, що невідомі Його шляхи, але величні.

На зустрічі віруючих з директорами Після обіду ми відвідали ці дитячі будинки. Діти побачивши нас, почали збігатися й навперебій розповідати, як усе було гарно й що їм запам’яталося. Скільки щастя було на їхніх обличчях, як вони обіймали наших співробітників! Ані Александрова сказала: „Коли ми йдемо сюди, те діти кричать : „Церква йде, церква йде!” Я замислився - але ж ця наша молода група не має нічого крім одного – служіння дітям. Господи, дякую Тобі за цю церкву пересувну, не осідлу, літеплу, а живу, здатну йти до покинутих.

На вечір було заплановано зустріч у Дитячому центрі. На наше запрошення відгукнулися деякі директори та заступники з дитячих будинків, а також батьки дітей, що відвідують цей центр. Помолившись, про що говорити і як провести цю зустріч, у черговий раз зрадив у руки Всемогутнього, Який знає, як почати й закінчити. Запропонував провести зустріч у формі питань і відповідей на тему взаємин між чоловіком і дружиною та виховання дітей. Один з директорів після недовгої паузи поставив запитання: „Скажіть як ви так впливаєте на своїх і чужих дітей, що вони вас слухають і намагаються наслідувати вас? От ми довго спостерігаємо за вашими дітьми. Після їхнього відвідування діти їм наслідують...” Розмова йшла близько 3 годин, усе долучилися до дискусії, ніхто не хотів уходити. Висновок був один – це любов Батька притягує, спонукує до добра й перемагає всяку агресивність і злість.

...Повернулися додому зі сповненим серцем від того, що прийшов і наш час у Болгарії розширювати роботу, служачи дітям і дорослим, виконуючи Його Завіти, спостерігати, як Він усе організовує й сприяє нам у всьому.

Продовжуйте молитися, друзі, про нас, про тих, з ким Бог знайомить нас, чиї серця Він прихиляє, щоб сприяти нам у нашому служінні в Болгарії.

Ваш співробітник на Його ниві –

Іван Вилков.

Интересная статья? Поделись ей с другими: