Ви тут:: Діяльність Відкриття нових церков Хроніки ОНЦ в Київській області I 13 серпня 2008
 
 

Банер
 
 
 
 

Хроніки ОНЦ в Київській області I 13 серпня 2008

e-mail Друк PDF
cherno3.jpg
Сьогодні там ще немає церков, але в Красятичах збирається досить велика група cherno4.jpgдітей, з якими ведуть постійні заняття Недільної школи. Є й дорослі, які дуже схильні до прийняття Господа.

У рамках проекту «125» готується організація церкви в Красятичах. Туди планує переїхати молода родина – місіонери Даниїл й Любов Музиченки.

На знімках : (ліворуч) Данік Музиченко розповідає дітям про Спасителя ; (праворуч) одна з покинутих і спустошених осель, с. Мартиновичі.

Протистояння

cherno1.jpgЯк просто розповідається історія! Та й хто особливо замислюється «про високі матерії» у своєму служінні? Ось Господь, ось недільний ранок, от – грішники, що гинуть. Значить – в дорогу. Але насправді це НЕ просто. Це дійсно боротьба. Це війна. А на війні, як на війні.

На знімку : Група в с Залишани. 

Олександр :
«Крім нас, ще одна команда зі Святошинської церкви ЄХБ відвідувала Причорнобильську зону. Вони їздили до сел Радинка й Нежиловичі. 21 жовтня їдемо до Красятичів. Дзвінок : «Із вами все гаразд? Бо повідомили, що хтось із вас потрапив в аварію. Значить інші…» Дійсно, потрапила в аварію інша наша команда, у якій була сестра Даніка, Аліна Музиченко. Водій на повороті не справився з керуванням, і машина перекинулася. У чотирьох пасажирів та водія тільки невеликі травми, але Аліна заснула й тому постраждала більше всіх. Через 10 днів вона перейшла у вічність. (Читати про подію на сайті) Саме тоді Даниїл прийняв рішення служити Богу в Причорнобиллі. Так вирішилося питання з місіонерами для Красятичів».
Приблизно через 5 місяців, у неділю, 3 березня, вийшла з дому Лєна Кучерова , щоб їхати в село Кухарі Поліського району, де вона вела Недільну школу. Перед виходом вона помолилася : «Батько, я готова до того нового, що Ти бажаєш відкрити мені сьогодні». Сіла в попутку, але до Кухарів не доїхала. Водій не справився з керуванням на слизькій дорозі, машина кілька разів перекинулася й упала в придорожній кювет. Лєна потрапила в лікарню з переломом хребта (у водія – тільки забиті місця). Але й у цих обставинах Бог прославився : церква жваво відгукнулася на лихо, відкрилося багато можливостей засвідчити світу про Христа. І слава Богу, сьогодні Лєна вже ходить.  (Читати про це на сайті)
Мова йде не про героїзм. Мова про боротьбу. Про готовність. І про себе. Адже ми теж християни, як і ці дівчата. Їм немає (не було) і 20 років. Але щонеділі вони відправлялися за десятки кілометрів, у радіоактивну зону, до чужих дітей, у погоду й непогоду, без жодного матеріального заохочення, серед своїх сесій і робіт… «А я?» – давайте глянемо Правді в очі. Вибачте, що потурбую, але чи служимо ми Богові з повною самовіддачею, не дріб’язково, а так, як Він того гідний? Чи долучимося сміливо до хмари свідків Христових?.. 

Молитовні потреби

Олександр :
Запрошую приєднатися до нас і наших молитовних друзів у молитві
  • про роботу з молоддю,  щоб зібрати групу для вивчення Біблії
  • про покаяння чоловіків і жінок, що приходять на вивчення Біблії
  • про проведення тижня євангелізації в Красятичах (27 серпня – 7 вересня)
  • про житло для родини Музиченків та інших місіонерів
  • подяка Богу за прихильність та допомогу влади в євангелізаціях.

 

  Ольга Дорофеєва

Фото Олександра Ракова

 
 
Интересная статья? Поделись ей с другими: