Ви тут:: Бібліотека Cлово свідчення Інтерв`ю з глухим студентом ІБЦ, Іваном Жарком Жарком I 28 квітня 2009
 
 

Банер
 
 
 
 

Інтерв`ю з глухим студентом ІБЦ, Іваном Жарком Жарком I 28 квітня 2009

e-mail Друк PDF
носив хрест. Я був упевнений, що всі віруючі – це православні.

Одного разу цей хлопець побачив на мені мій великий хрест і запитав: «Поклоняєшся іконам? А фотографіям теж поклоняєшся?...» Так у нас зав’язалася цікава розмова, і поступово я почав більше розуміти.

У 2003 р. цей однокласник запросив мене до християнського табору для глухих, який організовувала одна із сумських церков ЄХБ (відповідальним там був Дмитро Балаєв). У таборі мені все дуже сподобалося: ігри, проповіді, сценки… Наприкінці табору виявилося, що із усіх 70 дітей і підлітків покаявся один я... Мені було тоді 14 років.

Потім – знову в інтернат. Оскільки я не сумський, а з області, виходити в місто по неділях, як іншим, не дозволялося. Так увесь рік, до самого закінчення школи я жодного разу не був у церкві.

- Жодного разу не був у церкві після покаяння? Як же тобі вдалося зберегти віру?

- Не знаю. Дуже любив читати Біблію. Я читав її щодня. Розумів не все, але й те, що розумів, доставляло велику радість. Ну й молився іноді…

- Лише 5 років тому глухий підліток покаявся в таборі, протягом року був відрізаний від християнського спілкування, а сьогодні вже на 2-му курсі семінарії!.. Що ж трапилося?

- Після інтернату ми з братом вступили до одне з київських СПТУ, на спеціальність штукатур-плиточник. Залишилися жити й працювати в Києві. У 2005 р. прийняли хрещення. У нас багато друзів-християн у церквах ЄХБ : в «Домі Євангелія», Святошинській церкві, «Преображення». Я вже знав, що в Ірпіні є біблійна семінарія (ІБС), де готовлять сурдоперекладачів. Тут учиться на пасторському факультеті Олег Левковець, глухий брат. Торік наші сурдоперекладачи з ІБС запросили мене на випускний. Мені сподобалася Семінарія, і коли мені стали пропонувати вчитися, я написав заяву.на вступ.

- Важко навчатися?Так відбувається процес навчання Вані

- Нормально, цікаво. У мене гарна група, й багато у ній знають мову жестів, тому що є ті, хто вже закінчив курс сурдоперекладу. Хочу подякувати керівництву Семінарії за надання мені гарного перекладача на час лекцій – Лії Бондаренко! Мова жестів не легка, опанувати нею як слід, на такому рівні, щоб перекладати лекції, потрібно час і талант. Крім того, ніхто із групи не зміг би вчитися й паралельно перекладати мені. Тому дякую Богові й керівництву за таку велику турботу про мене. Я знаю, що це дається нелегко, але уроки, які я одержую тут, мені дуже потрібні в служінні.

- Чим ти мрієш займатися після Семінарії?

- Служити глухим. Як – поки  не знаю.

- Ще молодий, дізнаєшся. Але цікаво Бог тебе готує: ти й глухий – але менталітет у тебе, як у звичайних людей, і говориш прекрасно. І в той же час для глухих – ти свій. Виходить, ти як посередник між двома світами!

На спортмайданчику семінарії - Так, саме так – «посередник», і точно, що між «світами»! Такий збіг, як у випадку із мною, буває рідко.

У глухих світ особливий, не схожий на світ тих, що чують. Глухих треба навчитися розуміти, у них не просте життя. Але їхні серця дуже чуйні й відкриті для Бога! Багато хто з них через слабкий слух не зміг одержати достатню початкову освіту, щоб учитися далі. Тому глухі потребують того, щоб учитися.

- А який «світ» любиш більше?

- Люблю глухих!

– Благословень тобі, брате Ваню, і успіхів у славу Господа!

Дякуємо за допомогу в інтерв’ю Лії Бондаренко.

Інтерв’ю провела Ольга Дорофеева

Фото автора

P.S. Рішенням керівництва ІБС з наступного навчального року Іван буде навчатися на «Пасторському факультеті». Це була потаємна мрія Івана!..

Интересная статья? Поделись ей с другими: