Ви тут:: Діяльність Музичне служіння доповідь керівника Музичного відділу ВСЦ ЄХБ Олександра Крещука I весна 2009
 
 

 

Банер
 
 
 
 

доповідь керівника Музичного відділу ВСЦ ЄХБ Олександра Крещука I весна 2009

e-mail Друк PDF
Головна статті
доповідь керівника Музичного відділу ВСЦ ЄХБ Олександра Крещука I весна 2009
Сторінка 2
Сторінка 3
Сторінка 4
Сторінка 5
Сторінка 6
Сторінка 7
Сторінка 8
Сторінка 9
Всі сторінки

Свідоцтво

Довелося в лікарні провести певний час, але я дякую Господу, що Він зберіг мене від гіршого. Неодноразово я роздумував, що могло б трапитись  при такому падінні… Проте: хребет непошкоджений, судини, м’язи цілі, лише кістка стегна роздроблена. Операція, пластина, на шурупи зібрали, і ще попереду кілька місяців, коли не зможу повноцінно користуватися правою  ногою.

Мене часто запитують: як здоров’я. Відповідаю по-музичному : «На ¾ нормально, ¼ - не дуже». Звичайно, це цікавий і цінний досвід у моєму житті. Я ніколи так сильно не падав: моя вага не дозволяла мені сильно впасти, і навіть того разу, коли впав з висоти три  метри, лежав і думав, невже можливий перелом? Думав, це просто удар, але коли спробував поворухнутися, не зміг через пронизливу біль.

Перебування у лікарні теж дало можливість отримати цінний життєвий та духовний досвід. Звичайно, я раніше бачив хворих. Коли доводилось заходити на процедури до госпіталю і бачити тих, хто лежав на витяжці ніг, то не раз собі думав : «Не дай Бог, щоб так 2-3 тижні лежати з підвішеною ногою». Коли ж мені зробили рентген, відразу сказали : «Три місяці будеш лежати на витяжці!..» Але Бог зробив чудо : після операції на 10-й день я був уже вдома, а на 20-й зміг вставати з ліжка.

Дякую, брати і сестри, за ваші молитви! Хірург, який оперував мене, говорив: «Цього разу було якесь чудо, коли робиш операцію з легкістю і навіть з задоволенням». Тоді брати йому засвідчили: «Ви навіть не можете собі уявити, скільки тисяч людей за ваші руки молилися...»

Мій новий досвід був у тому, що я мусив покаятися – у тому, що не було часу відвідувати хворих. Регулярні поїздки, служіння, надзвичайно сильне навантаження в служінні. Але протягом 10 днів, коли я був у лікарні, мене відвідали понад 40 людей, братів та сестер. Це незабутнє відчуття єдності і любові у скрутну хвилину. І ще, в мене з’явилося нове відчуття: якщо раніше я сприймав біль і хворобу інших людей своїм розумом і серцем, то тепер – ще й своїми м’язами та сухожиллями.

Чому я про це свідчу? Яке відношення це має до нашої конференції? Учора зібралося близько 20 диригентів музичного комітету. Ми у повному єднанні розуміємо один одного, навіть з пів-слова. Так само проповідники і пастори відчувають один одного і розуміють. Через те, що мало хто буває у двох іпостасях (і проповідник, і диригент водночас), то між нами, диригентами та проповідниками, взаєморозуміння часто - лише на рівні розуму. Але цього не завжди достатньо, необхідно досягати глибшого сприйняття одне одного. Ось чому важлива ця зустріч, щоб разом спільно обговорити питання, пов’язані з підготовкою богослужіння і проповіді, і музичного наповнення богослужіння.


Интересная статья? Поделись ей с другими: