Ви тут:: Бібліотека Cлово свідчення Відмова матері робити аборт врятувала життя Андрійкові із Луцька
 
 

Банер
 
 
 
 

Відмова матері робити аборт врятувала життя Андрійкові із Луцька

e-mail Друк PDF

“Добрий день, пишу вам цього листа, тому що мене дуже турбує поширена в нашій країні проблема абортів. На мою думку, її  потрібно частіше висвітлювати у засобах масової інформації, щоби донести людям істинну правду про вбивство немовлят. Судіть самі.

Коли дізналась, що вдруге вагітна, мені одразу повідомили, що у мене “позаматкова вагітність”. Це був для мене шок.

Пішла до 5 різних лікарів–гінекологів, і всі казали одне і теж – потрібно робити аборт. Я з цим ніяк не могла змиритися і погодитися.

Вирішила лягти у стаціонар при пологовому будинку, і там усі лікарі мене теж питали: «Ви поступили на аборт?»

Я віруюча людина і у всьому довіряю тільки Богу. Ми з чоловіком молилися. Також уся Луцька церква євангельських християн-баптистів «Голгофа» нас молитовно підтримувала.  Пройшло десять днів.

Лікарі мене  направили на чергове ультразвукове обстеження і там мені повідомили, що сталося чудо – плід перемістився, успішно прикріпився і розвивається. Я була дуже вдячна Господові за Його допомогу, а могла би зробити незворотне…

Тепер моєму синочку 1 рік 5 місяців, його звати Андрійко. У нього ще є старший братик Едік, якому три з половиною роки, вони дуже люблять гратися разом.

Часто, роздумуючи над цією історією, дивлячись на Андрійка, мені стає моторошно від того, що я могла його втратити, послухавшись медиків. Адже  всі вони казали одне і теж – аборт.

За роки незалежності Україна втратила через аборти більше 40 мільйонів громадян, які не побачили світ. Кількість абортів в Україні втричі перевищує європейські показники.

А в Європі аборти здійснюються в середньому кожні 27 секунд, тобто переривається чиєсь життя. Так,  це є справжнє вбивство, як би його інакше не називали.

Це вбивство маленької рідної людини, якій Господь дав душу і яка, на жаль, не в змозі заступитися за себе, навіть тоді, коли вона відчуває пекельні муки.

Чомусь часто жінки не задумуються над тим, що ембріон чи плід, як називають лікарі, - це живе дитятко з голівкою, ручками, ніжками, очима, ротиком. І якщо воно ще у животику, то ніби його можна розірвати на шматки медичними інструментами чи отруїти медикаментами або ж обпекти сольовим розчином, який вводиться у навколоплідний міхур. За цей час тіло дитини обпікається, а матір відчуває всередині рухи дитинки, вона б’ється у передсмертних муках.

Не розумію, чому батьки, маючи принаймні одну дитину, віддають їй усе. І коли вона хворіє, готові продавати усі свої статки заради її лікування, а іншу дитинку, яка ще не народилася, але живе і відчуває, можуть розірвати на шматки і вбити. Хто за неї заступиться?

Потрібно зрозуміти, що дитина в утробі – це людина, яка проходить певну ланку свого розвитку, адже ми всі були такі ж. Господь задумав саме таку послідовність створення людини. Погодьтеся, якби ми не розвивалися в лоні своїх матерів, ми б не народилися тоді на світ.

Аборт, незалежно від обставин та способу його здійснення, є жорстоким вбивством дитини, що спричиняє страшні нелюдські страждання та її муки перед смертю. Коли під час проведення аборту подивитись на поведінку дитини за допомогою УЗД,  то видно, що вона відчуває жахливий біль, намагається уникати гострих медичних інструментів та хімікатів, які спричиняють її смерть. Пульс дитини від страху сягає 200 ударів за хвилину, а рот відкривається для німого крику болю та відчаю.

Навіть діагноз лікаря не може бути причиною вбивства дитини, тому що медики дуже часто помиляються. Я у цьому переконалася на власному гіркому досвіді!

Дорогі жіночки, благаю вас: зупиніться, задумайтеся. Невже ви можете допустити, щоби вашу рідну дитинку розірвали, бо вона невчасна, бо вона заважає роботі чи навчанню, бо чоловік проти, бо вас покинув хлопець, коли дізнався, що ви вагітна, бо вам поставили якийсь невтішний діагноз, бо у вас вже є маленька дитинка чи багато ще іншого.

Але ж маленьке створіннячко, яке живе всередині вас, не повинне розплачуватися своїм життям через усі ці причини. Це все самообман і егоїзм. Коли дитинка народиться, я впевнена на 100 відсотків, ви не на хвилинку не пошкодуєте про те, що дали життя маляті, коли воно буде горнутися до вас, казати: «Мама», посміхатися - воно ж найрідніше, найцінніше!

Також наша совість і громадянський обов’язок  не дозволяють сидіти мовчки, а, знаючи про цю проблему в суспільстві, доносити до людей правду, не боятися відстоювати право на життя. Якщо ми будемо боротися проти проведення абортів, я впевнена, що Господь нас нагородить за наші вчинки. Але найбільшою нагородою для мене є спасіння принаймні одного маленького життя. Воно у наших руках - чи ми будемо мовчати, ніби усе добре, чи будемо вести боротьбу проти цього страшного гріха!

Яна Барилюк,
член Луцької церкви ЄХБ «Голгофа»

Интересная статья? Поделись ей с другими: