Ви тут:: Бібліотека Духовні статті Валерій Антонюк про свободу, національну ідею та народ: поради щодо процвітання України
 
 

 

Банер
 
 
 
 

Валерій Антонюк про свободу, національну ідею та народ: поради щодо процвітання України

e-mail Друк PDF

  alt Тлумачення свободи коментується досить по-різному. Ми чекали на більше, але отримали далеко не все, що хотіли. Розчарування приходить навіть до тих, хто свято вірить у національну ідею. Як на мене, то в цей час молоде покоління, взагалі виростає у вакуумі як соціальному так і духовному.

   Як християни, ми завжди залишаємося свідомою частиною суспільства саме тому, що в таких процесах покликані більше говорити не про наслідки, але про духовні причини. Очікування кращого залежить не стільки від бажання і готовності щось змінювати, скільки від розуміння, що саме потребує перемін.

   Основою незалежності країни є звільнення від рабства диявола кожного її громадянина. Політична чи економічна свобода насправді є реальною тільки тоді, коли держава дбає про духовні цінності і сприяє їх поширенню в суспільстві.

   З точки зору християн, нам варто звертати увагу на принципові питання державотворення, акцентувати увагу на морально-етичних питаннях, які визначають поступальний рух будь-якої країни, якщо вона хоче мати високий рівень духовності та добробуту. Отже давайте відзначимо певні умови належного рівня суспільства, яке насправді розуміє, що таке незалежність.

   Перш за все, справжня незалежність – це свідоме і глибоке розуміння того, що Господь є Цар над царями. Це буде визначати перспективи, якими дорогами нація буде рухатися.

   Благословення народу відображено в біблійному псалмі. Це звучить як переконливий доказ готовності Бога благословляти Землю, якщо люди справді вірять в Нього.

Читаємо книгу «Псалмів» 33 псалом:

«13.Блаженний той народ, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі! Господь споглядає з небес, і бачить усіх синів людських,
14 приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
15 Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла!
16 Немає царя, що його многість війська спасає, не врятується велетень великістю сили,
17 для спасіння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже,
18 ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто надію на милість Його покладає,
19 щоб рятувати життя їхнє від смерті, і щоб за час голоду їх оживляти!
20 Душа наша надію складає на Господа, Він наша поміч і щит наш,
21 бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святе Його ми надію кладемо!
22 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли покладаємо надію на Тебе!»

   Ці біблійні рядки пронизані вірою в Бога і сподівання на Його милість до людей. Це визнання Його величі і влади над всіма!

   Згадуючи минулі часи приходиш висновку – як страшно жити без Бога. В часи, коли ідеологи кричали: «Бога нема!», або «Релігія – опіум для народу!», мало хто думав, що за подібне потрібно буде розплачуватися. Кинуте насіння безбожжя непомітно проростало. Виховуючи «будівничого комунізму», сильні світу так і не помітили, що витравлювали із людей святе – віру в Бога. І наслідки не забарилися.

   Розпадаючись, «совєтська» імперія так і не знайшла пояснення чому це відбувається. Рай збудувати не вдалося. А головна причина полягала в тому, що до раю людина вирішила йти без Бога. «Ковалі» свого щастя виявилися розчарованими пенсіонерами, які зненавиділи новий час, і навіть термін «незалежність» викликає у них подразнення. І не тому, що вони проти нового.

   У них велике розчарування минулим. Так змінювалася епоха у 90-х. Пройшли роки і за цей час піднялося нове покоління людей, які чекали, сподівалися і непомітно стали також скептиками. І це в часи, коли будуються храми і ми знову говоримо про право на свободу слова та віросповідання!

   «Я нікому вже не вірю - пам’ятаю ділилася зі мною молода жінка, - всі злодії і брехуни… В цій країні не має правди» - резюмувала вона. Чому ж так? Невтішні висновки пересічних громадян можна чути постійно. В чому ж причина? Здавалося б очікувані переміни дадуть омріяний результат. З точки зору Біблії потрібно зауважити: бажання отримати процвітання залежить не тільки від нашого бажання, але й прийняття суспільством Божих умов, які приводять до цього.

   Наведу історичний приклад. В часи освоєння американського континенту, та утворення такої країни, як Сполучені Штати Америки, переселенці сповідували просте правило:спочатку для Бога, а потім собі. Будівництво міст розпочиналося з будівництва церков, а конституційні норми базувалися виключно на біблійних цінностях. І такі підвалини сприяли розвитку країни на довгі роки.

   Цей принцип довгий час визнавали президенти, і Бог благословляв країну. Закони країни відображали християнські цінності. Десять заповідей закону Божого регламентували життя американського суспільства.

Сьогодні, на жаль Америка відвертається від біблійних цінностей і це стає початком її падіння. Пост християнське суспільство розмиває суть і це приводить до духовної кризи, а потім і економічних негараздів.

З огляду на досвід минулих поколінь варто визнати: кожне правління, яке не підкоряється Божим законам - приречене. Практично це означає, що для Президента чи прем’єр-міністра, взагалі будь-кого, хто при владі, головними законами мають бути закони Вседержителя. Це має стати основою їх правління.

   Тоді руйнуються задуми нечестивих людей, державні структури базуються на моральних засадах, а закони країни відображають справедливі норми, які є благословенням для нації. Ось як говорить про це Біблія:«Цар утримує край правосуддям, а людина хабарна руйнує його» (Пр. 29:40).

   Влада, яка «не продається» стверджує правосуддя і закладає процвітання в країні. І навпаки, держава зубожіє, якщо живе за законами несправедливості. Якщо спотворюються Божі заповіді, а людина при владі забуває Хто стоїть над нею – руйнації не уникнути.

   Мудрий Соломон говорив: «І я бачив під сонцем іще: місце суду, а в нім беззаконня, і місце правди, у ньому ж неправда... Я сказав був у серці своєму: Судитиме Бог справедливого й несправедливого, бо для кожної справи є час.» Екл. 3:16-17.
   Сьогодення пропонує нам ліберальні ідеї. Стару Європу захопили нові рухи сексуальних меншин та новітніх ідей. Наприклад, добровільне рішення піти з життя – евтаназія. Людина хоче жити, як заманеться, не роздумуючи про природу своїх дій. Померти без болю і страждання – моє право, говорить просунута людина 21 століття. Бо ми ж проти болю і всілякої незручності.

   Врешті хочеться незалежності від людей і від Бога. Виходить таке собі життя заради життя, до часу коли не обридне. Або інше: ганебність нетрадиційної сексуальної орієнтації докотилася і до нашої країни. Нас починають вчити, що гомосексуалізм – це нормально, а лесбіянки – нормальні дівчата. Такі в них вже природні бажання. Так звані «європейські цінності» в цьому контексті звучать досить благородно, але по суті своїй приносять нове насіння прокляття для нашої країни. Свобода – це не право жити як заманеться, але перш за все можливість правильно обирати Боже.

   Сьогодні, в часи відносності і безпринципності, важливо не розчаруватися, не зупинитися, не піддатися песимізму. В Україні є люди, які знають ціну справжньої незалежності і тому вони вище мінливих амбіцій і дешевих обіцянок тих, хто спекулює на темі незалежності. Їх справжнє свято – це відродження людей і навернення їх до Бога. «Нехай прийде Царство Твоє» - це їх молитва і найбільше бажання для України.

   Ми молимося за Україну і просимо, щоб Бог дав мудрості в керівництві країною для людей, які при владі. Важливо, щоб відчуття залежності від Бога стало нормою для керівництва у незалежній Україні. Це біблійна умова для мудрого керівництва. Така позиція «сильних світу цього» відновлює довіру людей до влади. Це допоможе Україні зайняти гідне місце у світовому співтоваристві і стати взірцем духовності в Європі.

   Ми просимо Господа про благодать для кожної родини жити згідно Його заповідей. Ми чекаємо не тільки покращення економічних умов, але віримо в богошукання і духовне пробудження нації.

   Бог обіцяв: «і впокоряться люди Мої, що над ними кличеться Ім`я Моє, і помоляться, і будуть шукати Ім`я Мого, і повернуть зо злих своїх доріг, то Я вислухаю з небес, і прощу їхній гріх, та й вилікую їхній Край!» 2 Хронік 7:14.

   Як християни, ми продовжуємо вірити в Його Слово. Бог має благословення і чудове майбутнє для нашої країни, якщо будемо виконувати Його волю. Бо Він – Президент над всіма президентами Землі. В Святому Письмі написано: «серце царя в Господній руці» Пр. 21:1. Про це варто пам’ятати.

   Хай Бог збереже Україну від розбрату, пошле мир і радість у кожну оселю. Нехай Його благословення покриє нашу землю і панує над всіма нами. Наша відповідальність - прислухатися до Його законів, визнавати Його владу над народами.

   Кожен українець має схилитися перед Ним, тоді прийде справжня незалежність від гріха, і диявола. Це і буде гарантувати нам успіх у майбутньому.

Пастор Валерій Антонюк, перший заступник голови Всеукраїнського Союзу Церков євангельських християн-баптистів – для «УНІАН-Релігії».
 
Постiйна адреса статтi:

 

Интересная статья? Поделись ей с другими: