Ви тут:: Бібліотека Публіцистика Чи до ладу веде «новий світовий лад»? I 4 жовтня 2007
 
 

 

Банер
 
 
 
 

Чи до ладу веде «новий світовий лад»? I 4 жовтня 2007

e-mail Друк PDF
<…Як ріки течуть в море, так само > закономірно вторгнення християнського світогляду до глибоких вод політичного, соціального, економічного та духовного життя будь-якого суспільства. Ріки води живої – це стратегічне об’явлення вторгнення Царства Божого на територію нашого невпорядкованого проклятого світу.
<…> Відродження суспільства неможливе без відродженого уряду. <…> Коли Ісусу кричать «Осанна» люди, від яких мало що залежить у суспільстві – це непогано. Але чомусь Йому сумно, навіть до сліз. Чому? Бо у радісному натовпі Він не помітив чиновників, депутатів, міністрів та представників верховної влади. <…> Божий план – принести пробудження «згори». <…> Пробудження «згори» - ось ключове стратегічне питання Церкви останніх часів.
<…> Якщо Кров Ісуса Христа пролилася на Хресті для викуплення усього роду людського, це означає, - не окремі держави, але весь світ є Його законною власністю, сплаченим товаром Царства Божого. <…> Ісус сплатив ціну, а Церкві доручив сплачений товар перевести до території Царства Божого. Для цього він дарував Церкві благодать та апостольство – полонити будь-які думки на послух Ісусу Христу і впокорювати поган вірі. Це не манія величі, але смиренне виконання перед Ним наших церковних обов’язків.
<…> Офіційний дозвіл на Євангельське вторгнення буде власноручно підписано королями, шейхами, царями та президентами цих країн, тому що у Бога буде з ними Своя персональна розмова. <…> Після зустрічі з пророком Даниїлом цар Навуходоносор пізнав на собі Його міцну руку, і, будучи зламаним, віддав хвалу Богу : «Тепер я, Навуходоносор, хвалю й звеличую та славлю Небесного Царя, що всі чини Його правда, а дорога Його правосуддя, а тих, хто ходить у гордощах, Він може понизити» (Дан. 4:34). У Нього (Бога) величезний досвід ламати царський характер, змінювати його рішення, а відтак – історичний хід подій.
<…> Церква останніх часів буде просвіщати всі народи, але раніше – напоумляти царів та навчати суддів землі. Церква буде мати слово серед конгресменів та парламентаріїв. Міжнародні політичні форуми перетворяться на місце, де буде підвищувати голос Божа мудрість. «Помудрійте, царі, зрозумійте ж ви нарешті, що всі ваші країни з усією вашою специфікою та унікальністю – сплачений товар Царства Божого, і ви не свої, ви є куплені дорогоцінною Кров’ю Агнця, а значить, ви вже давно є Його власністю». Увірувати в це, визнати Ісуса своїм Господом, широко відчинити перед Ним ворота своєї країни – у цьому прихований головний сенс політичної мудрості.
<…> За будь яку ціну Бог доб’ється Пробудження «згори», Він достукається до царських сердець. Діалог церкви з державою буде конструктивний та результативний.
<…> Коли уряд схилить свої коліна перед іменем Ісуса Христа – тоді країна буде християнською. Інакше й бути не може, тому що Бог царів, рано чи пізно, стає Богом їхніх народів. Так влаштовано життя.
<…> Чому настільки принципово стоїть питання про вторгнення християнства до політичного життя країни? На це є вагомі причини. <…> Якщо уряд є закритим для християнства – він буде відкритий для окультизму, а це – небезпечний симбіоз, кореневище тоталітарних систем та авторитарних режимів. Поки християни мовчать, наші політичні вожді оточують себе жерцями, чаклунами та відьмами. Офіційно називаючись радниками та консультантами, вони визначають річище законодавчих та політичних рішень. Поки християни обмежено розмірковують про свою непричетність, «смиренномудро» обходячи політичні проблеми – диявол успішно окупує кабінети влади.
Діалог Церкви із державою подекуди буде набувати далеко не дипломатичного характеру.
«А коли перейшли аж до Пафи ввесь острів, то знайшли ворожбита одного, лжепророка юдеянина, йому на ім'я Варісус. Він був при проконсулі Сергії Павлі, чоловіку розумнім» (Дії 13:6-7). Ось вона, типова комбінація у вищих ешелонах влади. Державний чиновник, а поріч, як зловісна тінь, - ворожбит, лжепророк, котрий <…> визначає для проконсула, хто його друг, а хто – ворог. «Еліма ворожбит намагавсь відвернути від віри проконсула» (вірш 8).
<…> Християнське вторгнення – це не єлейні проповіді та колискові молитви. Це ураган у Святому Дусі, який змете на своєму шляху всі окультні гнізда в урядових кулуарах. <…> Не дарма боявся Еліма ворожбит апостола Павла <…> Бог вразив його (ворожбита). Він осліп. Бог засоромив його разом із його прогнозами та бісівською мудрістю. Ось, що він робить тут – поєднує Церкву із державою.
<…> …Лише тільки Церква прозріє та усвідомить до кінця свою стратегічну роль – бути зверху, а не знизу, бути головою, а не хвостом, та одягнена силою Святого Духа вторгнеться у політичний світ – цьому царству прийде кінець!
<…> Пробудження – це зруйнування окультних фортець у офісах державної влади. Це час, коли четвертований Вагон впаде ниць перед ковчегом Божим. Це час, коли берло Аарона на очах усієї адміністрації проковтне берла жерців Єгипту, і політичні вожді, дивуючись ученню Господньому, схилять свої коліна перед іменем Ісуса Христа.
<…> Я щиро не розумію, чому ідея створення християнського політичного простору викликає миттєво протест та роздратування? <…> Християне, схаменіться! У той час, як соціалісти, мусульмани, муністи та буддисти підносять свої вчення до рангу національної доктрини, проголошуючи свого бога – богом своїх народів, християни міцно окупувавши задвірки суспільного розвитку, ховають голову в пісок та роздратовано заявляють : «Це не для нас»!
<…> Підмішуючи ленінську філософію до свого «пролетарського» євангелія, вони продовжують вперто відділяти Церкву від держави, добиваючись цілковитої автономії. Їхні незмінні хіти лунають, не переставаючи, сезон за сезоном : «Не бійся, мала отаро, Царство Моє не від цього світу, і ми – не від цього світу. Не любіть світу, ані того, що у світі. Геть освіту – це світ. Геть рок-музику – це світ. Заборонити красу, стиль, макіяж – це світ. Ми християни, тому не можемо займатися спортом, мистецтвом, журналістикою, маркетингом та юриспруденцією. Ми можемо лише, дрімаючи, штани протирати на церковній лаві».
<…> Діалог Церкви із Державою відродить та змінить останню до невпізнання. Хіба не змінив Господь царя Навуходоносора, котрий все ж таки визнав над собою владу Всевишнього і наказав народу у всіх містах та областях свого величезного царства вклонятися Богу Седраха, Місаха та Авденаго?! Хіба не змінив Господь світогляд царя Дарія, котрий звелів усій нації тремтіти перед Богом Даниїла? Хіба не змінив Господь національну політику царя Артаксеркса, забравши злобного Амана?
<…> Після недовгого перериву та жорстокої боротьби Бог знову повернув для США Християнський Уряд. <…> За найкритичнішої миті Президент цитує 22-й Псалом і закликає усій мерів, сенаторів, конгресменів і цілий американський народ – молитися. <…> Конгрес відмовляється надавати фінансову допомогу деструктивним організаціям, що популяризують аморальність, астрологію та аборти. Окультний вплив на законодавчу владу іде в минуле.
<…> Процес вторгнення Церкви до суспільства успішно триває.
<…> Християне, зупиніться, оновтеся і не шаленійте. Відгороджуючись від світу, ми, як пенсільванські аміші, вироджуємося на потворну сектантську організацію. Богу душно та тісно в нашому затхлому та дрімучому релігійному світочку. Він втомився від нашої тупості та ханжества, компромісів та злочинної бездіяльності. <…> «…Знайте, що Бог Я, піднесусь між народами, піднесусь на землі!» (Пс. 45:11). Бог доб’ється цього будь що, і сидіти далі у нашій релігійній в’язниці Він не збирається.
<…> Церква 21 століття шокує світ, приведе його в паніку та тремтіння. <…> Міста будуть охоплені вогнем сили Божої, і людські ріки будуть текти до Церкви, котра перетвориться на місце могутньої присутності Божої. <…> Таємничу силу Божого посланництва буде явлено світу, і він здригнеться, як здригнувся Єгипет під час виходу Ізраїльського народу. <…> Реальне Боже посланництво завжди було загрозою урядів та систем, знаменням їхнього падіння та загибелі.
<…> «Я поставив тебе над народами та царствами, тому що ти від вишніх», – ось позиція Божественної влади над будь-якою земною. Для якої мети? Щоб викорінювати, спустошувати, губити та руйнувати – це означає ламати старий язичницький лад. Будувати та насаджувати – це значить стверджувати у цих народах та царствах Новий Божественний лад – порятунок в імені Ісуса, принципи Євангельської моралі та праведності.
Перебудування світу – завітна Божа мрія, котра нині стає стратегічною програмою церкви. Велике Доручення – це Божий реванш, останній та рішучий у історії людства.
<…> Якщо Ісус – голова Церкви, значить, Його позиція домінування є у світі законною позицією Церкви.
<…> Одного разу ми зрозуміємо, що не державі дана влада реформувати церкву, а Церкві дана влада реформувати суспільство. Не держава буде наводити лад у Церкві, але Церква ствердить у суспільстві Новий Лад. Церква припинить робити те, що їй заманеться. <…> Церква 21 ст. буде займатися виконанням не своїх, але Його визначень, і, виконуючи Місію Світового Посланництва, подібно до Нього, непохитно стояти як царственне священство над народами та царствами землі.
<…> В урочистій обстановці «сплачений товар» з усіх усюдів землі буде обережно вкладатися до скарбниці Царства Божого. Бог доб’ється цього за будь-якої ціни. <…> Церква 21 ст. виконає волю Божу – збере останні жнива з полів, навчить усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця, Сина та Духа Святого.
Виконання  Великого Доручення є нічим іншим, як фундаментом Християнського Геополітичного Простору, в якому Бог ствердить Новий Світовий Лад.
Чому Новий?
Тому що на зміну старим релігіям давніх богів прийде жива віра в нового Господа Ісуса Христа.
Чому Світовий?
Тому що Бог поверне до Свого Царства весь «сплачений товар», і досвід національного відродження торкнеться усіх народів землі.
Чому Лад? <…>

Справді, чому це називається «лад»?

Хоч, на перший погляд, нехай і різкуватий Лєдяєв, але справедливий. Дійсно, скільки можна принижувати християн? Натерпілися за 2 тисячі років. Ясно, як день : Ісус викупив увесь світ, церква ­– Його тіло, їй і належить вкладати увесь «товар» до клуні Царства, зручно влаштувавшись за політичними важелями. Ісус на поріг – а тут уже все готово, усі народи, як один, разом із царями стоять на колінах, поводдя правління світом чинно складено на престолі. Прийде Ісус і схвалить. І що церква виявляє пасивність, не шкодуючи церковних лав – таке теж корисно іноді вислухати. Але прислухаємось : чий це голос, чий дух, під яким кутом викладаються ці погляди?.. Автор начебто стоїть між церквою і державою (урядом, світом), тому що, говорячи про церкву «ми», він фактично зводить її нінащо, робить її образ у цілому недоладним та гротескним («у нашому затхлому та дрімучому світку», «церква прозріє» (тобто сліпа), «своє "пролетарське" євангеліє», «вироджуємося на потворну сектантську організацію» тощо). Але й щодо політичної влади він також налаштований вороже, – саме як до об’єкта агресії (вторгнення, експансія, стратегія, впокорювати, загроза, ламати, змісти, падіння та загибель, окупація). Те, до чого закликається Церква, здатне викликати паніку та агресію у відповідь навіть у найбільш поблажливих правителів. У ідеалі за Лєдяєвим, «політичні вожді схилять коліна», «місія Церкви – загроза режимів та систем» та «знамення їхнього падіння та загибелі». У кого з правителів немає манії переслідування, вони швидко її відчують, ознайомившись із подібними «християнськими» закликами. Якщо оцінювати цей виступ із точки зору ситуативної, то це називається «сварити», «нацьковувати одне на одного». Тому автор цього послання – істота не дуже мирна. Його цілеспрямована агресивність не є властивою навіть Самому Господу Богу, у Котрого єдиного є всі права на грішний світ, але він не застосовує в такій страхітливій концентрації усі ці «експансії», «загрози», «четвертований Дагон», «світ здригнеться» тощо.

Підміна понять та «оновлення» Христа

Основна інтрига спічу полягає у підміні понять. Їх, як мінімум, три :
  • «Тисячолітнє царство Христа» дорівнюється до НСЛ, який начебто встановить Церква 21 століття. Автор жонглює поняттями з книги Об’явлення, міняючи місцями причину та наслідок. Наприклад : «Коли уряд схилить коліна перед іменем Ісуса Христа» (а це станеться, за Об’явленням, гл. 1, при явленні Христа), – «тоді країна буде християнською» (це поняття періоду Церкви, перед приходом Христа).
  • Дорівнюються також поняття «Бог» та «Церква». Наприклад : «Діалог Церкви із державою інколи буде набувати далеко не дипломатичного характеру» : аргумент – епізод особистого свідоцтва апостола Павла правителю острова. Але хіба апостол – Церква? Хіба він вразив ворожбита? Якщо так вільно розставляти знаки рівності, можна легко довести, що чорне – біле, а гірке – солодке. Інший приклад : «Діалог Церкви із Державою відродить і перемінить її (Державу) до невпізнання. Хіба не змінив Господь царя Навуходоносора… У Нього величезний досвід ламати царський характер». Замінюючи слова «Бог» і «Церква» за своїм бажанням, автор робить християн монстрами, що здатні, наприклад, «ламати царський характер». Хто з можновладців дозволить змінювати себе «до невпізнання», нехай навіть пречудовим віруючим людям? Окрім шкоди державно-церковним стосункам, ці твердження ідуть врозріз духу і букві вчення Христа, Котрий послав нас у світ, «як ягнят серед вовків». Біблія дуже просто проводить рису між волею нашою та волею Бога, наприклад : «Не мстіть за себе, улюблені, але дайте місце гніву Божому».
  • адресат Нового Завіту – окрема особа – прирівнюється до багатьох людей (народу, суспільству, політичним правителям). Тому, наприклад, сказати «полонимо будь-яку думку на послух Христу» у смислі самодисципліни – чеснота, а щодо інших людей та цілих народів – тоталітарний метод «промивання мозків», тобто контролю суспільства на рівні мислення.
Інші грубі помилки :
  • Установлення термінів : із натяку «Церква 21 століття» випливає, що НСЛ відбудеться цього століття. Терміни – принципове питання, оскільки відповідь Христа щодо них завжди полягала у словах : «То не ваша справа знати час та добу». Проте Лєдяєв вказує на строк : 21 ст. – час приходу нового світового ладу, він же – Царство під проводом Христа.
  • Світ, навіть який стоїть навколішки, ніколи не був предметом жадання Христа : «Царство Моє не від цього світу… Я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину».
  • Господь передав Церкві завдання свідчити про істину. Він не передавав їй «владу реформувати суспільство», хоча б тому, що подібне не входило і до Його місії.
  • Пряме викривлення слів Христа про ознаку кінця віків : «Церква… одягнена в силу Святого Духа, вторгнеться в політичний світ – і цьому царству прийде кінець» (за Лєдяєвим), тоді як за Христом : «І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!» (Мт 24:14). Принципова помилка.
Справжнє ж своє обличчя автор показує вкінці : «На зміну старим релігіям давніх богів прийде жива віра в нового Господа Ісуса Христа». Оцей-то «новий Господь» і є Антихрист, чий дух насилля так ясно проявлено у виступі Ледяєва.

Невже настільки серйозно?

Так, тому Олексій Ледяєв не обмовився щодо «нового Господа». Дійсно, це буде цілком новий, не схожий на Того, Котрий прийшов у тілі, помер і воскрес на третій день. Не секрет, «новий світовий лад» – вираз, який вигадав не Ледяєв, а він є спеціальним терміном вже не першу сотню років. Галузь його використання є настільки далекою від християнства, що є його абсолютним антиподом : це організований окультизм, або масонство. (Прекрасно документовані аргументи і факти останнього твердження див. у книзі Г. Каха «Глобалізація : на шляху до всесвітнього завоювання» – СПб, 2005). У основі поняття НСЛ лежить ідея об’єднання світу в єдиний політичний та економічний простір, щоб покласти його (світ) до ніг «нового Господа Ісуса Христа». Під видом різних гуманістичних ідей НСЛ потихеньку вводиться масонами в обіг «згори» - через своїх агентів серед різних впливових осіб у політиці, культурі і, як бачимо, релігійних діячів (тут Ледяєв також не перший, наприклад, П. Робертсон використовує цей термін як синонім Тисячолітнього царства Христа у своїй книзі «Невидиме царство», – К., 1994). Як відомо, масонство вирізняється надзвичайною засекреченістю своєї діяльності. Таємниця в масонстві надзвичайно важлива як психологічний важіль. Непосвячені (всі немасони) називаються спеціальним терміном – «профани». «Адепт (брат, член ложі) – член Братства <…> посвячений, ініційований, що пройшов посвячення в Містерії, таїнства», про цілі та принципи навіть сказано : «Ми не знаємо деталей задуму Великого Будівничого Всесвіту щодо долі братства. Він не розкриває креслення» (за матеріалами офіційного веб-видання http://www.freemasonry.ru). Проте можна з великою впевненістю стверджувати, що найбільшу та найстрашнішу масонську таємницю (об’єднання світу під одним правителем), до якої масони не допускають навіть своїх посвячених на нижчих градусах, було розкрито до появи масонів як таких, проголошено бл. 1900 років тому та публікується в цілому світі величезними тиражами – просто в Біблії. Дійсно, світ буде приготовано до приходу єдиного правителя (на жаль, самозванця), щоб потім стати його знаряддям у протистоянні правдивому Правителю. Неймовірно, але факт : «І побачив я небо відкрите. І ось білий кінь, а Той, Хто на ньому сидів, зветься Вірний і Правдивий, і Він справедливо судить і воює. <…> І Він має на шаті й на стегнах Своїх написане ймення: Цар над царями, і Господь над панами. <…> І я побачив звірину, і земних царів, і війська їхні, зібрані, щоб учинити війну з Тим, Хто сидить на коні, та з військом Його» (Об. 19:11 і далі). Якщо масонам їхній вдохновитель не відкриває майбутнього, то Господь Бог – відкриває на повний голос. Ось це – справді Господь, великий Будівник Всесвіту : таємниці його майбутнього відкрив без страху, людські збочення та образи зносить великодушно та терпляче, любить безмірно, а головне – приймає кожного, хто до Нього приходить. Достатньо просто читати і думати. Продовжимо цитату : І схоплена була звірина, а з нею неправдивий пророк <> Обоє вони були вкинені живими до огняного озера, що сіркою горіло... А решта побита була мечем Того, Хто сидів на коні, що виходив із уст Його. І все птаство наїлося їхніми трупами... І бачив я Ангола, що сходив із неба, що мав ключа від безодні, і кайдани великі в руці своїй. І схопив він змія, вужа стародавнього, що диявол він і сатана, і зв'язав його на тисячу років, та й кинув його до безодні, і замкнув його, і печатку над ним поклав, щоб народи не зводив уже, аж поки не скінчиться тисяча років. А по цьому він розв'язаний буде на короткий час» (Об. 19, 20). Просто читати і думати :
  • А чи не мого це бога звичайний, рядовий ангел посадить у кайданах в безодні?
  • Чи справді такий Господь, як Пан над панами, потребує, щоб Йому готували царство?
  • Може, варто поцікавитися, яки в Нього плани про новий світовий лад і чи є ще у Його Царстві вакансії?..
Просто читати і думати, і молитися. Молитися і каятися. Каятися і прославляти Христа. Не «нового», звичайно, а споконвічного.

А може, не так все серйозно?

А може, і не так. Можливо, вчення про НСЛ у християнстві – лише наслідок ухилення до матеріалізму, а саме – гуманізму. Просто ідеологам НСЛ «по-людському» дуже хочеться для світу добра, яке несе християнська доктрина. Тому вони прагнуть накинути цю сіть щастя на світ і потягти за собою, начебто ощасливити його таким сюрпризом, і Христа несподівано зробити царем цього світу. А всі різкі вирази пояснюються на справді святим поривом почуттів. Кому ж із християн не хотілося б бачити світ щасливим? Сам Бог бажає, щоб усі люди врятувалися. І ось на цьому місці Божа істина і гуманізм розходяться. Пророцтва Біблії вказують на те, що спасіння людей лежить поза зоною людського впливу. Не людською силою буде встановлено Царство Христа. І навіть, на жаль, зовсім навпаки, коли сили у святого народу не стане (Дан. 12:6-7, див. російський переклад або англійський, версія короля Якова). Інший приклад : І відкрила вона <звірина> свої уста на зневагу проти Бога... І їй дано провадити війну зо святими, та їх перемогти… (Об. 13:6-7). Про Філадельфійську церкву Христос сказав : «Хоч малу маєш силу, але слово Моє ти зберіг, і від Ймення Мого не відкинувся» (Об. 3:8). Христос бажає по Своєму приході знайти не схилені на коліна народи, а «віру на землі» (Лк 18:8). Буде й поклоніння на колінах, та таке, якого ніхто з людей приготувати не може : «…Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я, щоб перед Ісусовим Ім’ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних…» (Фил. 2:10). Дозвольте підкреслити : «БОГ повищив Його». Отже, тріумф забезпечений і готовий. Чи ти готовий до нього?
Ольга Дорофеєва, редактор сайту «ВСЦ ЄХБ».
Проповіді О. Ледяєва
Воевода А. А. Этические проблемы глобализма : реферат. / Православный Свято-Тихоновский Богословский Институт.  - 2002.
Интересная статья? Поделись ей с другими: