Ви тут:: Бібліотека Духовні статті Чому проповідуємо Розп’ятого?
 
 

Банер
 
 
 
 

Чому проповідуємо Розп’ятого?

e-mail Друк PDF

Мабуть кожен християнин, який тільки прийняв Ісуса Христа Господом свого життя, переживав певний підйом, близький до ейфорії: “О,  яке чудо! У мене є спасіння! Я в новому житті!”

Десять років тому я теж була у такому стані, коли хотілося співати, стрибати, радіти, що минуле гріховне життя позаду, що гріхи прощені і ти спадкоємець уготованих Небесним Отцем благ. Мені й сьогодні важлива перемога в Ісусі Христі – я здобуваю свої життєві перемоги шляхом твердої віри і ревної молитви і не перестаю хвалитися Господом.

Утім радість мою довго затьмарювало нагадування, розміщене у нашій церкві “Надія” там, куди звернені  наші очі під час зібрань – на кафедрі, де стоїть проповідник. – “Ми проповідуємо Христа розп’ятого”. Навіщо нагадувати про це, коли зло переможене, ми спасенні, а Христос – воскреслий?

 Я довго роздумувала над цим, молилася, аби Господь пояснив мені, хоча  й знала заповідь Христа: “Робіть це в нагадування про Мене”...

Одного разу, одержуючи чергову зарплату, - а вона нараховується за попередній місяць і видається у перші дні місяця, я уважно подивилася на відомість. Навпроти мого прізвища тягся довгий рядок: оклад, надбавки за стаж, ранг, премії, а далі утримання – до пенсійного фонду, прибутковий податок тощо. Нарешті графа “До виплати”.

І тут я прозріла!

Щомісяця ми одержуємо також духовну зарплату. У кожного є свій рядок, і у мене теж. Я подумки  пройшла  свої нарахування і утримання. Утримань було більше, бо вони були щодня – пліткувала з подругою, посварилася з чоловіком, розсердилася на колегу, не встигла зготувати сніданок, не була стриманою в транспорті, забула почитати Біблію, помолилася спішно, засуджувала чужі вчинки, і ще багато-багато чого... Ускладнювалося все тим, що я знала, чого не треба робити, але робила. Знала, як треба, але... Отож у графі “До виплати” мені належало одержати... смерть. Утім я не встигла упасти у відчай – цю страшну плату вже одержано! Ось і підпис – Ісус...

Тому щораз, приходячи до церкви, щоб здійснити ламання хліба, ми згадуємо свої вчинки, переглядаємо духовну платіжну відомість, щоб побачити, що ми заслужили смерть, але Бог нам дарує життя.

Так - “Ми проповідуємо Христа розп’ятого”. Бо все, що є у нашому житті чисте, гідне, надійне, щире, постійне, благодатне і невід’ємне – це наш Спаситель Ісус Христос.

Тамара ГОЛОБОРОДЬКО,

Полтавська церква ЄХБ “Надія”

Січень 2008 р.

21.04.2008 

Интересная статья? Поделись ей с другими: